Миронов Андрій Олександрович

Андрі́й Олекса́ндрович Миро́нов (8 березня 1941, Москва — 16 серпня 1987, Рига) — радянський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1980).

Миронов Андрій Олександрович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Я знаю все і ще одну річ.
	Я знаю все и еще одну вещь.

	У нас завжди в будинку панувала атмосфера передчуття театрального дійства.
	У нас всегда в доме царила атмосфера предощущения театрального действа.

	Мої батьки — Марія Миронова та Олександр Менакер — майже завжди репетирували будинку і дуже скоро я зрозумів, яка це жорстока по відношенню до себе, болісна праця.
	Мои родители — Мария Миронова и Александр Менакер — почти всегда репетировали дома, и очень скоро я понял, какой это жестокий по отношению к себе, мучительный труд.

	Леонід Утьосов, коли вийшла книга його спогадів, зробив на ній такий напис: «Дорогий Андрій Миронов, пам'ятаю тебе, маленького хлопчика, — бачу великим артистом. Радію! Твій дядя Льоня, в миру — Утьосов».
	Леонид Утесов, когда вышла книга его воспоминаний, сделал на ней такую надпись: «Дорогой Андрей Миронов, помню тебя, маленького мальчика, — вижу большим артистом. Радуюсь! Твой дядя Леня, в миру — Утесов».

	Треба намагатися все робити добре: погано воно саме вийде.
	Надо стараться все делать хорошо: плохо оно само получится.

	Нинішні глядачі більш освічені, більш інформовані, а актор не має права бути дурнішим за своїх глядачів.
	Нынешние зрители более образованны, более информированы, а актер не имеет права быть глупее своих зрителей.

	Актору не на користь гладка, спокійна біографія.
	Актеру не на пользу гладкая, спокойная биография.

	В актора є дві речі: майстерність і особистість. І щоб особистість склалася, змужніла, не обов'язково, звичайно, в Сибір чи вантажником, але через щось людина повинна пройти. Візьміть Ульянова, Смоктуновського. Це не благополучні люди.
	В актере есть две вещи: мастерство и личность. И чтобы личность сложилась, возмужала, не обязательно, конечно, в Сибирь или грузчиком, но через что-то человек должен пройти. Возьмите Ульянова, Смоктуновского. Это не благополучные люди.

	Я не скажу, що я був шалено щасливий кожну хвилину життя і що мені завжди хочеться скакати і веселитися, як моєму героєві з «Діамантової руки», але тим не менше я — оптиміст.
	Я не скажу, чтобы я был безумно счастлив каждую минуту жизни и что мне всегда хочется скакать и веселиться, как моему герою из «Бриллиантовой руки», но тем не менее я — оптимист.

	Недостачу страждань побутових я доповнюю стражданнями моральними.
	Недостачу страданий бытовых я восполняю страданиями моральными.

	Ставитися до акторської роботи як до приємного проведення часу можна тільки через непорозуміння.
	Относиться к актерской работе как к приятному времяпрепровождению можно только по недоразумению.

	Якщо актор грає без дублерів, значить, рухає ним якесь егоїстичне прагнення грати свою роль «від» і «до». Це завжди тішить самолюбство актора і дає йому додатковий імпульс. У стрічці «Пригоди італійців...» було зайнято багато італійців і в їхніх очах мені не хотілося занижувати престиж радянського кінематографа.
	Если актер играет без дублеров, значит, движет им некое эгоистическое стремление играть свою роль «от» и «до». Это всегда тешит самолюбие актера и дает ему дополнительный импульс. В ленте «Приключения итальянцев...» было занято много итальянцев, и в их глазах мне не хотелось ронять престиж советского кинематографа.

	Грати можна в будь-якому жанрі. Єдине, чого мені хочеться, щоб мій герой був не дурнішим, ніж я.
	Играть можно в любом жанре. Единственное, чего мне хочется, чтобы мой герой был не глупее, чем я.

	Для мене кожен спектакль — це величезна напруга. Я собі кажу: «спокійніше, спокійніше», але не можу: хочеться донести до глядача все повністю, переконати його до кінця.
	Для меня каждый спектакль — это огромное напряжение. Я себе говорю: «спокойней, спокойней», но не могу: хочется донести до зрителя все полностью, убедить его до конца.

	На жаль, є глядачі, особливо молоденькі глядачки, які ніяк не хочуть обмежити контакт з актором сферою мистецтва: чергують на сходах, відривають ґудзики. Але це, так би мовити, недоліки акторської популярності і глядацького інтересу.
	К сожалению, есть зрители, особенно молоденькие зрительницы, которые никак не хотят ограничить контакт с актером сферой искусства: дежурят на лестнице, отрывают пуговицы. Но это, так сказать, издержки актерской популярности и зрительского интереса.

	Популярність лише спочатку здається долею, потім нерідко це іронія долі.
	Популярность лишь поначалу кажется судьбой, потом нередко это ирония судьбы.

	У кіно мені пропонують в основному однопланові ролі. Це молодий життєрадісний комік або екстравагантний шахрай.
	В кино мне предлагают в основном одноплановые роли. Это молодой жизнерадостный комик или экстравагантный жулик.

	Як багато простих смертних, люблю співати. Мені це просто приносить задоволення.
	Как многие простые смертные, люблю петь. Мне это просто доставляет удовольствие.

	Відсутність голосу намагаюся заховати за іронією, пародійністю, шаржем. Для мене спів, як і танець, не самоціль, а один із способів вираження характеру героя. Так що, будь ласка, не сприймайте мій спів всерйоз: співаю не я — співають ті, кого я граю. І всі претензії — до них.
	Отсутствие голоса пытаюсь спрятать за иронией, пародийностью, шаржем. Для меня пение, как и танец, не самоцель, а один из способов выражения характера героя. Так что, пожалуйста, не воспринимайте мое пение всерьез: пою не я — поют те, кого я играю. И все претензии — к ним.

	Я взагалі людина не дуже впевнена.
	Я вообще человек не очень уверенный.

	Люблю стрімкий ритм життя, що дозволяє відчувати себе потрібним.
	Люблю стремительный ритм жизни, позволяющий чувствовать себя нужным.

	Глядачі шкодують мене. Одного разу під час концерту в Ленінградському будинку офіцерів із залу мені прислали на сцену великий апельсин, на якому було написано: «Андрюша, з'їжте. Ви погано виглядаєте».
	Зрители жалеют меня. Однажды во время концерта в Ленинградском доме офицеров из зала мне прислали на сцену большой апельсин, на котором было написано: «Андрюша, скушайте. Вы плохо выглядите»

	Хто з акторів не думати про Гамлета! Я теж. Але мрія залишається мрією, а з роками реальність спонукає грати вже не Гамлета, а Клавдія. Закінчується все це Полонієм, а потім просто впирається в могильника... Краще вже не відриватися від грішної землі.
	Кто из актеров не думал о Гамлете! Я тоже. Но мечта остается мечтой, а с годами реальность побуждает играть уже не Гамлета, а Клавдия. Кончается все это Полонием, а потом просто упирается в могильщика... Лучше уж не отрываться от грешной земли.

	Про мене писали по-різному. Приємно, звичайно, коли хвалять. Але в принципі я керуюся правилом Маяковського. Він ніколи не цікавився, хвалять або лають його. Він запитував: «Поважають?»
	Обо мне писали по-разному. Приятно, конечно, когда хвалят. Но в принципе я руководствуюсь правилом Маяковского. Он никогда не интересовался, хвалят или ругают его. Он спрашивал: «Уважают?»

	У нашій країні, щоб жити, треба померти.
	В нашей стране, чтобы жить, нужно умереть

	Прекрасна річ — подорож. Вона ніколи не закінчується поверненням додому. Все побачене проникає в емоційні області пам'яті і потім з цього джерела черпаєш матеріал для нових ролей.
	Прекрасная вещь — путешествие. Оно никогда не кончается возвращением домой. Все увиденное западает в эмоциональные области памяти, и потом из этого источника черпаешь материал для новых ролей

	Будь-якій жінці властиві риси міліціонера — спочатку: «Давайте не будемо!», а потім: «Ідіть за мною!».
	Любой женщине свойственны черты милиционера — сначала: «Давайте не будем!», а потом: «Следуйте за мной!»

	Вдома мені зірок не треба. Мені потрібна тільки дружина і мати моєї дитини.
	Дома мне звезд не надо. Мне нужна только жена и мать моего ребенка

	Щоб впасти з коня, треба на нього піднятися.
	Чтобы упасть с лошади, надо на нее взобраться

	Мені дуже гірко і важко змиритися з думкою, що для глядачів найвище моє досягнення в кіно — це «Діамантова рука».
	Мне очень горько и трудно смериться с мыслью, что для зрителей высшее мое достижение в кино — это «Бриллиантовая рука»

	У нашій професії не враховуються колишні заслуги.
	В нашей профессии не считаются былые заслуги

	Раніше думав, що і я легка людина. Але помічаю: з роками важчаю, стаю похмурим.
	Раньше думал, что и я легкий человек. Но замечаю: с годами тяжелею, становлюсь мрачноватым

	Не особливо розумію значення слова «хобі» російською мовою. А взагалі-то люблю сирники і балет.
	Не особенно понимаю значение слова «хобби» на русском языке. А вообще-то люблю сырники и балет.

	Життя велике благо. І воно у людини, як з'ясовується, дуже недовге.
	Жизнь великое благо. И она у человека, как выясняется, очень недлинная
	Ця цитата була обрана цитатою дня 8 березня 2016 року.

	Якщо я перестану, то помру.
	Если я уймусь, то умру

	Професія актора дає йому можливість перетворити на живе, реальне, відчутне якісь думки розумних людей, пропустити їх через своє серце і зробити близькими своїм сучасникам.
	Профессия актёра даёт ему возможность превратить в живое, реальное, ощутимое какие-то мысли умных людей, пропустить их через своё сердце и сделать близкими своим современникам.

	Коли успіх — це результат довгої боротьби, труднощів, невдач, коли він стає справедливим завершенням акторської долі, тоді він — нагорода і щастя.
	Когда успех — это результат долгой борьбы, трудностей, неудач, когда он становится справедливым завершением актёрской судьбы, тогда он — награда и счастье.

	Будь-який актор повинен відчувати почуття білої заздрості, якщо він справжній актор. Інакше — самозахоплення, а це загибель.
	Любой актёр должен испытывать чувство белой зависти, если он настоящий актёр. Иначе — самовосхищение, а это гибель.

	Театр для мене не мета, а засіб пізнання життя і себе.
	Театр для меня не цель, а средство познания жизни и себя.

	Талант завжди супроводжує відкриття, а відкриття — талант.
	Талант всегда сопутствует открытию, открытие — таланту.

	Рамки амплуа завжди звужували можливості актора.
	Рамки амплуа всегда суживали возможности актёра.

	Актор повинен однаково вміти і чекати, і поспішати.
	Актёр должен одинаково уметь и ждать, и спешить.