Мірча Луческу

Мі́рча Луче́ску (рум. Mircea Lucescu; нар. 1945) — румунський футболіст і тренер, головний тренер донецького «Шахтаря»; батько футбольного тренера Развана Луческу.

Мірча Луческу

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Ні, я не згоден з цією системою. Відповідальність поділена відразу на п'ятьох. Це неправильно. Тягар відповідальності повинна нести тільки одна людина! Як і в клубі повинен бути один президент. Де кілька акціонерів, там немає нічого, крім великих проблем. Подібне я побачив і в Туреччині, і в інших місцях. У команді є один тренер, який приймає рішення, порадившись з помічниками. І повинен бути один арбітр, за яким останнє слово. Всі інші тільки перекладають відповідальність з себе на інших. Виходить, що головний арбітр, перебуваючи в полі, не ставить пенальті і чекає, що скаже йому бічний. А той теж чекає рішення іншого... Це ненормально. Так, може бути допущена помилка, але відповідальність за неї повинна нести одна людина. — Про збільшення кількості арбітрів на полі.

Проти. Вважаю це неможливим. Ми ж не можемо переривати гру, щоб дивитися повтори. Футбол хороший своєю постійною динамікою. А помилки властиві людині. Це нормально, але тільки якщо набирає чинності людський фактор, а не якісь навмисні дії, як буває іноді. Це зовсім інша справа. Також можуть мати місце і помилки футболістів. Футбол — це єдина колективна гра, яка базується на помилках. Усі інші — на якихось схемах, на точності, комбінаціях і так далі. У футболі ж головну роль відіграють талант, імпровізація, інстинкт... Можеш зіграти успішно, а можеш і допустити помилку. — Про застосування відеоповторів голів під час матчів.

Моя сім'я по всьому світу: одні працюють, інші вчаться. Ми рідко збираємося разом. Тому найважливіші моменти мого життя пов’язані з футболом. Коли новий гравець починає розуміти те, що я хочу від нього, я себе почуваю щасливим. Потім дуже важливо втілити на футбольному полі ці ідеї. Речі не грандіозні, але важливі — серце і душа, які в них були вкладені. А результат приносить відчуття того обсягу роботи, який був виконаний. Є дрібниці, які дуже важливі! Зате потім ти отримуєш від своєї роботи, від якості зробленого, ні з чим не порівнянне задоволення. — Про головну подію у особистому, сімейному житті в 2013 році.

Зараз в Україні дуже складно. Я втомився від того, що нам доводиться грати на інших стадіонах. Політична обстановка може змусити мене покинути Україну. І не тільки політична, а й спортивна. Це дуже складний сезон. У "Динамо" перевага перед нами, думаю, це їхній рік. Не думаю, що вдасться виправити ситуацію. Наприклад, "Металіст" проти нас зрівняв рахунок на 94-й хвилині, а "Динамо" проти "Олімпіка" на 94-й забило переможний гол. Їм пощастило, а нам — ні... Я продовжив контракт з "Шахтарем" і не можу все кинути і поїхати. Але в Україні жити небезпечно. Думаю про звільнення. Поки що не знаю, як вчиню. — Інтерв'ю румунській пресі у березні 2015 р.

Мої футболісти не були сконцентровані в кінцівці поєдинку, хоча ми і заслуговували перемоги. На жаль, але в цьому році у нас не було шансів. Важливо те, що ми вийшли в Лігу чемпіонів. Під час серії пенальті в один момент я навіть думав вивести команду з поля. Щодо інциденту після матчу, то коли немає можливості контролювати велику кількість фанатів, може все статися. — Про поразку своєї команди у фіналі Кубка України 2015.

Ви знаєте, в Україні громадянська війна. Ми вже тривалий час не перебуваємо вдома і майже рік живемо в готелях. Базуємось в лісі біля Києва. Але нам дуже не вистачає нашого найкрасивішого і сучасного стадіону "Донбас Арена". Ми постійно подорожуємо — всі 52 рази в сезоні ми літали на матчі на літаку. У "Шахтарі" багато хто в Україні бачить ворога. Нас називають сепаратистами або терористами. Ми стикаємося зі ставленням, якого не заслужили. Але в таких умовах ми граємо в футбол, намагаємося бути успішними. "Шахтар", "Зоря", донецький "Металург", "Чорноморець", "Олімпік", "Іллічівець". — Про ситуацію в Україні, червень 2015 р.

Якби вони зайшли на сайт УЄФА, то побачили б, що я другий за кількістю виграних трофеїв. Я дуже здивований високому місцю Лобановського у цьому рейтингу. За межами України він нічого не досяг. — Про 6-е місце Валерія Лобановського у рейтингу найкращих клубних тренерів в історії футболу за версією France Football, Мірча Луческу 41-й.

По-перше, я скучив за Україною. Хотів повернутися в цю країну, де у мене були успішні результати. Тут у мене були дуже хороші стосунки з уболівальниками. Я вдячний долі за те, що я прийшов до клубу з великими традиціями, талановитими футболістами. І я впевнений, що разом ми будемо плідно працювати. — Про призначення головним тренером київського «Динамо».

Мені було складно дуже пережити цей час: військові дії, війна, відсутність уболівальників на трибунах, хвилини мовчання перед кожним матчем. Це складно, з роками все сентиментальніше. Кожна гра давалася мені важче і важче. Думати весь час про тих людей, які гинуть на фронті, про мирне населення... Це складно поєднувати із футболом.

Дякую всім, дякую українському футболу, Україні – за ці 15 років. Я бажаю всім миру, здоров'я та щасливого майбутнього. Із самого початку війни я був тут, і 2014-го року я не їхав з Донецька.

Про нього

	Взагалі-то у них один і той же стиль, вони обидва є природженими переможцями. Їм до душі атакувальний футбол, вони віддають перевагу красивому ігровому стилю. Вони вимагають від своїх команд грати в пас, дуже детально розбирають всі робочі моменти. Якщо коротко, їм обом подобається, щоб їх команди грали в сучасний футбол — Про Мірчу Луческу і Арсена Венгера.
	— Едуардо да Сілва.

	Хочу представити Мірчу Луческу, одного з найкращих тренерів у світі. Сподіваюсь, що з приходом його тренерської команди відродяться переможні традиції київського «Динамо», він завоює багато титулів, і вболівальники будуть оцінювати Мірчу за його результатами.
	— Президент ФК «Динамо» (Київ) Ігор Суркіс.

• 
  Віктор Прокопенко і Мірча Луческу (2014).