Міст через вічність

«Міст через вічність» (англ. The Bridge Across Forever) — роман 1984 року Річарда Баха.

Цитати ред.

Не бійтеся. Якщо хочеш, щоб чари увійшли в твоє життя, відмовся від своїх захисних пристосувань. Чари у багато разів сильніше, ніж сталь^[1]!

Кажуть, що коли зачиняються одні двері, інші — відчиняються^[1].

Кожен має достатній запас наполегливості, щоб підійти до проблеми творчо і вирішити її. Однак люди бояться кинути виклик долі^[1].

Все стає заплутаним, коли починаєш багато про це думати^[1].

Ти можеш знайти відповідь де завгодно, навіть на сторінках торішньої газети. Заплющ очі, трохи подумай про питання і доторкнися до будь-якого тексту. І там ти знайдеш відповідь^[1].

Коли я хочу швидко зрозуміти людину, мені достатньо лише поглянути на її книжкову полицю^[1].

Успіх — це ідея плюс втілений вибір. Озирнися навколо: все, що ти бачиш, до чого можеш доторкнутися руками, колись було лише невидимою ідеєю, поки хтось не втілив її в життя^[1].

Досить було змінитися нашим думкам — і світ навколо нас теж змінився^[1].

Не поспішай з висновками — що добре, а що погано^[1].

Протилежністю самотності, Річарде, є не спільне життя, а душевна близькість^[1].

Є принципи важливіші, ніж навіть життя. За деякі ідеї варто померти^[1].

Істина чекає будь-кого, хто забажає її знайти^[1].

Якщо хочеш знайти того, кого полюбиш, — сказала вона мені одного разу, — то секрет полягає в тому, щоб спочатку знайти того, хто тобі сподобається^[1].

Можливо, у досконалих немає рідних душ тому, що вони переросли всі людські потреби^[1]?

Доводиться визнати, що ми самотні на цій планеті, кожен з нас зовсім самотній, і чим швидше ми це визнаємо, тим краще для нас^[1].

Неприємності — це не найгірше, що може з нами статися, найгірше, коли з нами нічого не відбувається! Немає такого нещастя, яке не могло би стати благословенням, і немає такого благословення, яке не могло би обернутися нещастям^[1].

Єдине, що має значення в кінці нашого перебування на землі, це те, як сильно ми любили, якою була якість нашої любові^[1].

Чи доводилося вам коли-небудь відчувати таку єдність зі світом, із Всесвітом, з усім, що є, при якій вас охоплює любов? — Це реальність. Це і є істина. Те, на що ми перетворюємо її, залежить від нас, так само як зображення висхідного сонця залежить від художника^[1].

Якщо вірите в шлюб, живіть у ньому чесно. Якщо ні, — розлучіться швидко^[1].

Те, що зачаровує нас, також веде і захищає. Пристрасна одержимість чимось, що ми любимо — вітрилами, літаками, ідеями, — і нестримний магічний потік прокладає нам шлях уперед, зводячи до нуля значущість правил, здоровий глузд і розбіжності, переносячи нас через глибокі ущелини розходжень у думках^[1].

У тому, що ми чуємо, дуже багато що визначається тим, що ми очікуємо почути, відсіваючи все інше^[1].

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш Цитати про життя і кохання: "Міст через вічність" Річарда Баха

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[tochka-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш Цитати про життя і кохання: "Міст через вічність" Річарда Баха

[1]