Пабло Неруда
Па́бло Неру́да (ісп. Pablo Neruda; справжнє ім'я Ріка́рдо Еліксер Нефталі Ре́єс Басоа́льто, ісп. Ricardo Eliécer Neftalí Reyes Basoalto; 1904–1973) — чилійський поет. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1971).
| Пабло Неруда | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
Так, мабуть, буде до кінця мого життя. Одна рука б’є, а інша — простягає букетик квітів, щоб я не пам’ятав зла[1]. |
Хай це навіть останній біль, що вона мені завдала, |
|||||
| — Двадцятий вірш про кохання / Пер. Сергій Борщевський // С. 48 |
Я над усе ціную простоту, |
|||||
| — Таке моє життя / Пер. Сергій Борщевський // С. 243 |
Крим — це найпишніша медаль, яку сам Бог подарував земній кулі. |
|||||
| — Сергійчук В. Український Крим. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2001. — С. 3 |
«Сто сонетів про кохання» ред.
- 98
Це слово, цей папір, який списала
одна рука, мов тисячею рук,
не збережуться — в землю все впаде,
і все продовжувати буде землю.
Однаково, чи похвала, чи світло
наповнять чашу й потече за креш,
важливо, що вони твої вуста
забарвлювали ніжним ароматом.
Не хоче більше стомлене перо
живитись піною і каламуттю
з підводних скель спогадувань моїх.
Я прагну лиш твоє ім'я писати,
і хай мовчать моя любов похмура,
колись про все ще розповість весна.[2]
Примітки ред.
- ↑ 100 ФАКТІВ З ЖИТТЯ 100 НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ З ЛІТЕРАТУРИ
- ↑ Світовий сонет: антологія / пер., передмова, довідки про авторів та приміт.: Д. В. Павличко. — Київ : Дніпро, 1983. — С. 84
Джерело ред.
- Неруда, Пабло. Лірика / Пер. з іспанської. Вступна стаття Віталія Коротича. Упор. та примітки Юрія Янковського. — К.: Дніпро, 1975. — 272 с.
