Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович
Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін (рос. Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин, справжнє прізвище: Салтиков, псевдонім Щедрін; 1826 — 1889) — російський письменник-сатирик, публіцист, державний діяч.
| Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
- Благонадійність — це тавро, для здобуття якого необхідно зробити якусь пакість.[1]
- Є сила-силенна засобів зробити людське існування огидним, але чи не найнадійніших зі всіх — це примусити людину присвятити себе культу самозбереження, перемогти в собі будь-яке буйство духу й визнати своє життя зведеним до беззмістовного (безцільного) мерехтіння на весь час, доки буде тривати спокуса життєлюбства.
- Літературу виключено зі законів тління. Вона одна не визнає смерті.
- Нема людини небезпечнішої, ніж та, якій чуже людське, якій байдужа доля рідної країни, доля ближнього.
- Старовинна мудрість заповіла таку безліч афоризмів, що з них камінь за каменем склалася ціла непохитна стіна.
- Старинная мудрость завещала такое множество афоризмов, что из них камень по камню сложилась целая несокрушимая стена.[2]
- У балакучості ховається брехня, а брехня, як відомо, є мати всіх пороків.
- Чогось хотілося: чи то конституції, чи то севрюжини з хроном, чи то кого-небудь обдерти.
- Чего-то хотелось: не то конституции, не то севрюжины с хреном, не то кого-нибудь ободрать.
Про Салтикова ред.
Мені тепер багато треба прочитати. Я абсолютно відстав від нової літератури. Які хороші «Губернські нариси», в тому числі і «Мавра Кузьмівна» Салтикова, і як чудово їх читає Панченко (домашній медик Сапожникова), без тіні декламації. Мені здається, що подібні, глибоко сумні твори інакше й читати не повинно. Монотонне, одноманітне читання сильніше, рельєфніше малює цих бездушних, холодних, цих огидних гарпій. |
|||||
Мне теперь много нужно прочитать. Я совершенно отстал от новой литературы. Как хороши «Губернские очерки», в том числе и «Мавра Кузьмовна» Салтыкова, и как превосходно их читает Панченко (домашний медик Сапожникова), без тени декламации. Мне кажется, что подобные, глубоко грустные произведения иначе и читать не должно. Монотонное, однообразное чтение сильнее, рельефнее рисует этих бездушных, холодных, этих отвратительных гарпий. | |||||
| — Т. Шевченко «Щоденник»; 5.IX 1857[3] |
Я благоговію перед Салтиковим. О Гоголь, наш безсмертний Гоголь! Якою радістю зраділа би благородна душа твоя, побачивши навколо себе таких геніальних учнів своїх. Друзі мої, щирі мої! Пишіть, подайте голос за цю бідну, брудну, опаскуженную чернь! За цього зганьбленого безсловесного смерда! |
|||||
Я благоговею перед Салтыковым. О Гоголь, наш бессмертный Гоголь! Какою радостию возрадовалася бы благородная душа твоя, увидя вокруг себя таких гениальных учеников своих. Други мои, искренние мои! Пишите, подайте голос за эту бедную, грязную, опаскуженную чернь! За этого поруганного бессловесного смерда! | |||||
| — Т. Шевченко «Щоденник»; 5.IX 1857[3] |
Примітки ред.
- ↑ Кожевников А. Ю., Тихонова Т. Б. Умом Россию не понять. Словарь приколов. — Санкт-Петербург: Издательский Дом «Нева», 2006. — С. 17
- ↑ Кожевников А. Ю., Тихонова Т. Б. Умом Россию не понять. Словарь приколов. — Санкт-Петербург: Издательский Дом «Нева», 2006. — С. 7
- ↑ а б Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка — Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003.— 230; 288 с.
Джерела ред.
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1088.