Сей Сьонаґон

японська придворна дама, письменниця, есеїстка, поетеса

Сей Сьонаґон або Сей Шьонаґон[1] (яп. 清少納言, せいしょうなごん; 966—1025) — японська придворна дама, письменниця, есеїстка, поетеса. Справжнє ім'я невідоме. Авторка шедевру японської літератури «Записки в узголів'ї».

Сей Сьонаґон
Сей Сьонаґон (гравюра Кікучі Йосая)
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  •  

А що говорити про дружбу між чоловіком і жінкою; навіть між жінками не часто завжди глибокі дружні почуття і злагода, попри всі клятви у вічній дружбі[2][3]. — З твору «Макура-но сосі»

  •  

Маленькі клаптики шовку, які випадково знайшла між сторінками книги. Засохлі мальви. Віяло, яким користувалася минулого року[4][5]. — «Те, що дороге як пам’ять»

  •  

«Як стомливо буде тягтися день!» — говорить він жінці та вислизає з будинку; а вона проводжає його довгим поглядом, але навіть сама мить розлуки залишиться в її серці як казковий спогад[6][5].

  •  

Якось міністр двору Коретіка приніс імператриці стос паперу. «Що я маю писати на ньому? Текст “Історичних записів” для государя вже переписано», — дивувалась імператриця. «Тоді писати край узголів’я,» — наважилася я попросити їх для своїх інтимних записів. «Добре, бери їх собі,» — милостиво погодилася імператриця. Так я отримала в дарунок незліченну кількість чудового паперу, і здавалося кінця йому не буде, скільки б я не записувала дрібних і малозначущих речей, скільки б легковажно не писала б про все на світі[7][5]. — «Те, що дороге як пам’ять»

  •  

Можливо
Кукуріканням своїм
Хтось і спромігся ошукати варту,
Заставу Зустрічей
Не обдурити їм![8]

Цитати про Сей Сьонаґон ред.

  •  

Дан буквально значить «сходинка», горизонтальний рядок. Сходинка за сходинкою творяться «Записки в узголів’ї» — але нікуди не ведуть, ні вгору, ні вниз, вони неїєрархічно-горизонтальні. Окремі думки авторки, речі з її побуту, фрагменти її твору складаються в цілість, зберігаючи при цьому свою автономію. Пізніше такий спосіб бачити й відображати реальність назвуть меланхолією. Зараз ми звемо це красою, дзуйхіцу і Сей Сьонаґон[5]. — З есею «Сей Сьонаґон»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Той, хто, демонструючи власну вишуканість, виставляє напоказ тонкість свого відчуття таємничої чарівності речей, навіть коли ці речі до неприємного позбавлені чарівності, — нездатний помітити їхню реальну зовнішню красу[9][3].

  Мурасакі Сікібу

Примітки ред.

  1. Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї / пер. Н. Бортнік; прим. І. Бондаренка. — Харків: Фоліо, 2014.
  2. Пер. Юлії Осадчої
  3. а б Ніч на Венері, 2020, с. 16
  4. Пер. Юлії Бортнік
  5. а б в г Ніч на Венері, 2020, с. 17
  6. Пер. Юлії Осадчої
  7. Пер. Юлії Осадчої
  8. Сто краєвидів, 2007, с. 14
  9. Пер. Івана Бондаренка

Джерела ред.