Черданцев Георгій Володимирович

Гео́ргій (Юра) Володи́мирович Черда́нцев (нар. 1 лютого 1971, Москва, СРСР) — російський спортивний коментатор телеканалів НТВ і НТВ-Плюс, теле- і радіоведучий[1].

Черданцев Георгій Володимирович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  •  

Так, мене на честь діда назвали. Насправді це одне і теж ім'я. Георгій — землероб по-грецьки, Юрій — землероб по-карельськи. А в російській мові це ім'я розділилося на два різних. Але оскільки мене назвали на честь діда, який загинув до мого народження, ніяких варіантів у батьків не було. Коли вони зрозуміли, що хлопчик, — все. Значить, Георгій, і значить, Юра, однозначно. А ось чому діда Юрою називали, не знаю.

 

Да, меня в честь деда назвали. На самом деле это одно и тоже имя. Георгий — землепашец по-гречески, Юрий — землепашец по-карельски. А в русском языке это имя разделилось на два разных. Но поскольку меня назвали в честь деда, который погиб до моего рождения, никаких вариантов у родителей не было. Когда они поняли, что мальчик, — всё. Значит, Георгий, и значит, Юра, однозначно. А вот почему деда Юрой называли, не знаю[2].

  •  

«Спартак» — величезна частина мого життя. Але ти повинен зробити вибір: ти або уболівальник, або коментатор. Вболівальник завжди на війні. Одна з невід'ємних частин вболівання — це ненависть до команди суперника. Їм обов'язково потрібен ворог. Я взагалі проти будь ненависті. У нашому з тобою положенні неможливо бути вболівальником, тому що неможливо вболівати тільки за, обов'язково потрібно вболівати проти.

 

«Спартак» — огромная часть моей жизни. Но ты должен сделать выбор: ты либо болельщик, либо комментатор. Болельщик всегда на войне. Одна из неотъемлемых частей боления — это ненависть к команде соперника. Им обязательно нужен враг. Я вообще против любой ненависти. В нашем с тобой положении невозможно быть болельщиком, потому что невозможно болеть только за, обязательно нужно болеть против[2].

  •  

Не вважаю себе журналістом. Тому що в мені немає журналістських якостей. Я нецікавий, ненастирливий і не вмію підглядати в замкову щілину. Для мене найкраща робота — це замальовки, коли показуєш і розповідаєш не про якусь людину, а про антураж. Мені завжди було ніяково бігти з мікрофоном до людей. А раптом йому незручно зараз? Раптом я його від чогось відволікаю? Раптом я йому зараз заважатиму? Раптом у нього зараз немає настрою спілкуватися? Журналіст повинен бути нахабним, а я цього робити не можу фізично. Мене так виховали. Тому я не можу назвати себе журналістом саме в цьому сенсі. А ще мені, наприклад, дуже важко писати.

 

Не считаю себя журналистом. Потому что во мне нет журналистских качеств. Я нелюбопытен, ненастырен и не умею подглядывать в замочную скважину. По мне лучшая работа — это зарисовки, когда показываешь и рассказываешь не о каком-то человеке, а об антураже. Мне всегда было неловко бежать с микрофоном к людям. А вдруг ему неудобно сейчас? Вдруг я его от чего-то отвлекаю? Вдруг я ему сейчас помешаю? Вдруг у него сейчас нет настроения общаться? Журналист должен быть наглым, а я этого делать не могу физически. Меня так воспитали. Поэтому я не могу назвать себя журналистом именно в этом смысле. А ещё мне, например, очень тяжело писать[2].

  •  

На жаль, моя робота побудована таким чином, що ми з сім'єю живемо в різних графіках. Дружина у мене — офісний працівник, тому по вихідних вона відпочиває, а дитина ходить у дитячий садок, тому ми рідко перетинаємося. Непорозуміння з цього приводу, на щастя, немає. І я абсолютно чітко розумію, що для чоловіка, і для мене зокрема, стрижнем в житті повинна бути робота. Я повинен забезпечувати сім'ю.

 

К сожалению, моя работа построена таким образом, что мы с семьёй живем в разных графиках. Жена у меня — офисный работник, поэтому по выходным она отдыхает, а ребёнок ходит в детский сад, поэтому мы редко пересекаемся. Недопонимания по этому поводу, к счастью, нет. И я совершенно чётко понимаю, что для мужчины, и для меня в частности, стержнем в жизни должна являться работа. Я должен обеспечивать семью[2].

  •  

«Дніпро» у фіналі — це повна і остаточна дискредитація Ліги Європи. Пора закривати[3].

Примітки ред.