Український визвольний рух 1920—1950 років
Український визвольний рух — національно-визвольний рух на етнічних українських землях у 1920—1950 роках, який мав за мету поновлення української незалежної держави.
Цитати
ред.Боротьба тривала протягом усіх років – з 1917 по 1991. Ми не отримали незалежність у 1991 році. Ми не маємо права так говорити після трьох російсько-українських війн до 1920 року, масового голоду 1921-1923 років, Голодомору-геноциду, масового штучного голоду 1946-1947 років, Великого терору 1937-1938 років, знищення національно-визвольного руху в 1940-1950-х роках у Західній Україні та знищення інтелектуального спротиву в 1960-1980-х роках. Усе це була національно-визвольна боротьба. Ми вибороли незалежність[1]. |
|||||
— Олеся Стасюк |
Період, коли в Україні діяла окупаційна російська влада, визначається як діяльність комуністичного тоталітарного режиму. |
|||||
— Олеся Стасюк |
Так, примусові реквізиції зерна і всього продовольства, грабунок, терор і репресії, які застосовували комуністи щодо українців, спровокували в Україні опір. Українці об’єднувалися в загони, створювали великі з’єднання. На початку 1930-х років було близько 4000 повстань. У них взяли участь більше мільйона українців. Національно-визвольний рух був постійний. Він майже зник тільки наприкінці 1932-1933 років, адже не було сил фізичних опиратися. Тоді опиралися пасивно – наприклад, не вступали до колгоспів. А ті, хто вступили, не працювали. І у такий спосіб протестували[1]. |
|||||
— Олеся Стасюк |
Галерея
ред.-
Дмитро Донцов — засновник теорії інтегрального націоналізму
-
Андрій Лівицький — республіканець, Президент УНР
-
В'ячеслав Липинський — розробник ідеї українського консерватизму
Примітки
ред.