Єлисавета Багряна

болгарська поетеса

БАГРЯНА ЄЛИСАВЕТА (29 квітня 1893, Софія — † 23 або 24 березня 1991) — болгарська поетеса. Вчилася в Софійській гімназії та університеті; вчителювала в містах Враца і Кюстенділ. Друкуватися почала після першої світової війни. Перша збірка «Вічна і свята» вийшла в 1927 році, друга — «Зірка моряка» — в 1932 році, третя — «Серце людське» — в 1936 році. Після 9 вересня 1944 року Є. Багряна бере активну участь в громадському і культурному житті країни, Видає збірку віршів «П'ять зірок». На 60-річчя поетеси в 1953 році Вилко Червенков прислав їй вітальний лист, в якому писав: «Ваші вірші мають велику силу, серед них багато таких, які вражають багатством мови, дивною співзвучністю і красою» (В. Червенков. За науката, изкуството і культурата. Софія, 1953, стор. 366)[1]

Єлисавета Багряна
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати Редагувати

  •  

Б'єтесь ви за щастя народу:
ти, сину, і друзі твої.
Нехай у визвольних походах
Щастить вам, кохані мої[1]МОЄМУ СИНОВІ НА ФРОНТ с 151

  •  

Дорогу вказує нам вогників проміння,
і гучномовець нам гукає вдалині.
Тремтить земля від невиразного гудіння,
заліза чуються удари голосні[1]ВЕЧІР У ДИМИТРОВГРАДІ ст.203-204

  •  

Знов війна?.. І зловісні, страшні я години згадала:
у зруйнованім місті я йшла по дорозі німій,
був на плечах рюкзак, я друкарську машинку тримала,
й серед цегли й руїн враз почувсь мені голос живий[1]П'ять зірок с.241-244

  •  

Та у мирний цей час знов ми бачим тривожні прикмети:
неспокійно тріщить розбентежений знову ефір.
То іде боротьба в приймачах, у дротах, у газетах,
  йде війна голосів, що зовуть:
— За війну! І- За мир![1]П'ять зірок с.241-244

  •  

Хвала усім, від спеки й вітру загорілим,
з твердими мускулами,— честь і слава вам,
хто трудиться тепер з напруженим зусиллям,—
народу нашого прославленим синам![1]ВЕЧІР У ДИМИТРОВГРАДІ ст.203-204

  •  

Я мовчки прийшла на дорогу
з очима сухими, без сліз,
з бажанням, щоб ти перемогу
для нашого краю приніс[1]МОЄМУ СИНОВІ НА ФРОНТ с.151

Примітки Редагувати

  1. Світло над Болгарією (вірші болгарських поетів) Переклади за ред. П.Тичини/ Київ: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1954. — 280.[266]c