Уляна Нєшева
Уляна Ахсарбеківна Нєшева — українська сучасна художниця та татуювальниця.
Після навчання в Академії дизайну та мистецтв в Харкові Нєшева переїхала до Києва, де відбулося стрімке зростання Уляни як художниці. У наступні роки Нєшева провела 6 персональних виставок і створила понад 50 картин. Її картини донині експонуються у приватних галереях України, в Інституті сучасного мистецтва, Маямі.
Клієнтура Нєшевої включає найвідоміших українських артистів, таких як Надя Дорофєєва, Євген Філатов, Ната Жижченко та Ірина Горова.
| Уляна Нєшева | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
Під час роботи дуже важливо, щоб ніхто не відволікав. [1] — про створення тату |
Я люблю лаконічність та простоту у всьому. [1] — про татуювання, мистецтво та українську моду |
Бити на собі татуювання зовсім не складно, якщо вибрати зручне місце. Але іноді починаєш щадити себе і пробиваєш не так глибоко, як потрібно. [1] — про тату |
Я майже не стежу за трендами. Є кілька напрямків, і вони по-своєму розвиваються та стають популярними. Єдине, що я можу сказати, – реалізм зараз не дуже популярний, принаймні у Києві. Але можливо, це просто я вважаю реалізм у тату повним несмаком і потворністю. Не розумію, навіщо люди це роблять. [1] — про тату |
...чорний – це класика. Це те, що ніколи не вийде з моди, те, що йде всім і ніколи не набридає. [1] — про тату |
З Надею ми знайомі років п'ять. Вона чудова світла людина. [1] — про Надію Дорофєєву |
Клієнт знає, в якому стилі я працюю і приходить виключно за ним. [1] — про тату |
Краса може бути не тільки в навколишніх речах і обличчях. Вона може бути в доброті та любові. Дівчинка, яка обіймає собаку, - це так красиво, і це точно щось означає. [1] — про красу |
Я знаю, що багато хто розчарувався тим, що я майже перестала писати живопис. Я й сама себе розчарувала, бо живопис для мене дуже важливий і це незмінно. Але багато людей хочуть тату, і я не можу їм відмовити. [1] — про тату та живопис |
Мені завжди було складно знайти для себе простий одяг, який не відволікав би увагу від обличчя. Тому вирішила створити свій бренд: настільки прості речі, що їх можна було б назвати замальовками одягу. Я займалася лише дизайном і всією візуальною частиною. [1] — про бренд NESHEVA Sketch Clothing |
Я не люблю слово "практичність". Одяг повинен бути красивим і зручним. Або просто гарним. [1] — про одяг та моду |
Одяг вибираю дуже швидко, так само швидко, як і вирішую, яке татуювання собі набити. Так, замовляю онлайн. Кататися по шоурумах зовсім немає часу і нудно, хіба що якщо точно знаєш, чого хочеш, і впевнений, що це є. [1] — про вподобання в одязі |
У нас дуже багато талановитих дизайнерів, які з кожним сезоном дивують дедалі більше. Намагаюся носити лише українське. Вважаю, що треба всіляко підтримувати молоде мистецтво, музику та моду у нашій країні. [1] — про індустрію моди в Україні |
RCR Khomenko використовує вінтажні тканини і тим самим береже нашу планету, Rybalko люблю за сміливість та стиль, аксесуари Alexandr Len ношу вже 4 роки і жодного разу не скаржилася на якість, Bevza – бо красиво, Masha Reva – суперклас. [1] — про улюблені модні бренди |
Художник — це завжди шторм всередині. [2] — про творчість |
У мене було звичайне, спокійне кримське дитинство. Ляльки із сірників та квітів, малювання в книжках... Потім це переросло в малювання в зошитах, художню школу згодом, а зрештою — в академію мистецтв. Все плавно перетікало з одного в інше, тож одного дня я буквально прокинулася художницею. [2] — про дитинство |
Завжди знала, що моє життя так чи інакше буде пов'язане з мистецтвом. Таке відчуття, що це не мій свідомий вибір, а доля чи щось таке. І хочу сказати, що шлях художника непростий. Іноді навіть думала, що бути, приміром, бухгалтером було б простіше. Адже художник — це постійний пошук себе, сенсів, форм тощо. Митець там, де немає упорядкованості та зрозумілості. Це завжди шторм всередині. [2] — про творчість |
Татуювання для мене — це повернення до чогось первісного. Так, зараз у тату ми не вкладаємо якісь супермістичні сенси, не ідентифікуємо себе або свій статус у племені, але погодьтесь, щось від того ще залишилось. Можна сказати, що на емоційному рівні та на рівні фізичних відчуттів — це щось подібне до ритуалу, тож захоплює. [2] — про тату |
З одного боку, татуювання — це, безумовно, мистецтво, але в ньому, на відміну від інших його видів, немає чітких рамок. І є одна умова — воно неможливе без участі іншої людини. І це вже схоже на колаборацію. [2] — про тату |
Відтоді наше життя змінилося сильно та змінюється і досі. Зараз тимчасово живу у Лісабоні. Особисто у мене змінилося ставлення до речей, людей, та й до себе самої. Відбулося дуже багато внутрішніх трансформацій. [2] — про життя після 24 лютого 2022 року |
Доволі часто я чула, що люди наважилися на татуювання, тому що усвідомили швидкоплинність життя. Так, тепер стали ще більше бити тату. Звісно, після початку великої війни з'явилося багато запитів на українську тематику. Це свідчить про те, що у сприйнятті тату все ж залишилося щось первісне, коли люди робили татуювання, що ідентифікували їх або служили оберегом. Ці символи — не просто нагадування про щось, це наче частинка тебе. [2] — про тату |
Художник — це завжди шторм всередині. [3] — про творчість |
Живопис завжди залишався основною моєю діяльністю, попри те, що паралельно пробувала себе в інших сферах, таких як фотографія та дизайн одягу. У якийсь момент виникла потреба ще в одному способі реалізації. Так мистецтво татуювання увійшло моє життя і думаю, що це надовго. А живопис залишається зі мною. [3] — про творчість |
Все відбувається інтуїтивно. Це як закоханість – чисті емоції без жодних задніх думок. Просто виливаю внутрішнє почуття на полотно. [3] — про творчість |
Якщо художник має стрижень, він буде у всьому, до чого б він не доторкнувся. Люди звикли називати це почерком. [3] — про творчість |
Я завжди все витягувала зсередини. Мене нічого особливо не надихає у зовнішньому середовищі. Накопичуються емоції та почуття за якийсь період часу, а потім їх просто необхідно кудись подіти. [3] — про творчість |
Для роботи мені потрібна самотність, я не можу малювати, коли хтось знаходиться поряд. Навіть у роботі з ескізами для тату чи безпосередньо з клієнтом – бажано, щоб у студії не було нікого стороннього. [3] — про творчість |
Я не люблю говорити про себе та свої роботи. Немає бажання розповідати про що вони, в якому стилі тощо. Нехай це роблять мистецтвознавці. [3] — про творчість |
Картина як дзеркало. Ти ніколи не побачиш у ній того, чого в тебе немає всередині. [3] — про творчість |
Я уявляю свою старість у маленькому будиночку у Франції, де пишу живопис, п'ю каву та саджу троянди. [3] — про старість |
Татуювання помирають разом із людьми, а живопис житиме вічно. [3] — про творчість |
Мені здається, люди все швидко забувають. Навіть якщо на їхньому тілі є символ, що нагадує про пережитий біль, згодом він викликатиме не більше емоцій, ніж з'їдена на вечерю паста три роки тому. [3] — про пам'ять |
Я почала працювати у мінімалізмі інтуїтивно. Просто плавно перейшла від графіки до того, що мені близько і від чого отримую справжній кайф. Мінімалізм - це чистота ліній, лаконічність, стриманість та елегантність. Особливість таких татуювань у тому, що вони стають гармонійним доповненням до витончених ліній тіла з його кольором шкіри, усіма родимками і кісточками. [3] — про творчість |
Я входжу до якогось трансу, коли роблю татуювання. Складно стежити за часом, тому що я повністю поринаю в роботу. [3] — про творчість |
Якби я відкривала свій заклад, це було б затишне місце з тоннами рослин та книг, куди вдень можна приходити з собакою, а ввечері зі своєю флешкою і потанцювати. [3] — про мрії |
Примітки ред.
