Крилов Іван Андрійович

Іван Андрійович Крилов (рос. Ива́н Андре́евич Крыло́в)  — російський байкар-перекладач. Відомий як автор 236 байок, зібраних в дев'яти прижиттєвих збірках (виходили з 1809 по 1843 рр.). Поряд з тим, що більша частина його сюжетів є оригінальними, окремі з них сягають до байок Жана де Лафонтена (який, в свою чергу, запозичив їх у Езопа, Федра і Бабрія). Чимало виразів з його творів набули статус «крилатих».

Крилов Іван Андрійович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Хто винен з них, хто ні – судить не нам, Та тільки хура й досі там.

	Жвава Бабка степова Літо красне проспівала, І незчулась, як настала Холоднеча зимова.
	Попрыгунья Стрекоза Лето красное пропела; Оглянуться не успела, Как зима катит в глаза.

Біда, як пироги та стане швець ліпити, А пекар чоботи робити

Наш Мишко, не кажучи ні слова, Важеньку каменюку в лапи взяв, Навшпиньки сів і жде, не зводить духу, Сам думає: “Мовчи, вже ж я тебе, вертуху!” і, підстерігши на чолі у друга муху, Що сили є – по лобові утяв! Влучний удар той був, аж череп розвалився І друг Мишків лежать надовго там лишився.

Тим скінчились витівки її, Що від ворон вона відстала, і Павою не стала.

Див. також

• Бабка і Мурашка
• Квартет (байка)