Іліада

Іліа́да (дав.-гр. Ἰλιάς) — кіклічна поема, що приписується Гомеру, найдавніша зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою і об'єднанням численних переказів Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.

Тріумфатор Ахіллес тягне за колісницею тіло переможеного Гектора

Цитати з Іліади

Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея, Пагубний гнів, що лиха багато накоїв: Душі славетних героїв навіки послав до Аїду Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу псам і птахам.

	Той ненависний мені, як ворота ненависного пекла, Хто на душі ховає одне, говорить же інше.
	— Ахіллес

	Він, хоч і нахабний, як пес, але в обличчя мені дивитися не посміє!
	— Ахіллес

	Хто безсмертним покірний, того і безсмертні слухають.
	— Ахіллес

	Зникне радість від бенкету світлого, якщо зло торжествує.
	— Гефест

	Можна здобути усе — і корів, і овечок отари, Тільки людської душі не вернути, її не придбати, Не упіймати, якщо відійде раптово.
	— Ахіллес.

	В разі зостанусь я тут, щоб битись під мурами Трої, То не діжду повороту, лиш вічну я славу здобуду, А як вернуся додому, до любого отчого краю, То не діждать мені слави, зате довголітній спокійно, Вік проживу і смерть передчасна мене не спіткає.
	— Ахіллес .

Ці брехуни й танцюристи, Лише в хороводах найкращі.