Індустріалізація СРСР
Індустріаліза́ція в СРСР — це комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х до кінця 30-х років[1]. Проголошена як партійний курс XIV з'їздом ВКП(б) (1925 р.). Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: Спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після важкої промисловості та воєнно-промислового комплексу[1]. Всього в СРСР споруджено 35 індустріальних гігантів, третину з яких — в Україні. Серед них слід назвати Запоріжсталь, Азовсталь, Краммашбуд, Криворіжбуд, Дніпробуд, Дніпалюмінбуд, Харківський тракторний, Київський верстатобудівний та ін[1].
Цитати
ред.У мене немає під рукою необхідних даних, та це і не є моє завдання, щоб всебічно показати значення індустріалізації для розвитку народного господарства, зростання добробуту людей, зміцнення колгоспного ладу і т. ін. Що ж до зміцнення збройних сил і результату боротьби за нашу свободу і незалежність у роки Великої Вітчизняної війни, то все це було в прямій залежності від темпів індустріалізації, від активності, з якою вона втілювалась у життя. |
|||||
У меня нет под рукой необходимых данных, да это и не моя задача, чтобы всесторонне показать значение индустриализации для развития народного хозяйства, роста благосостояния народа, укрепления колхозного строя и т.д. Что же касается судьбы вооруженных сил и исхода борьбы за нашу свободу и независимость в годы Великой Отечественной войны, то все это находилось в прямой зависимости от темпов индустриализации, от активности, с которой она проводилась в жизнь. | |||||
— Георгій Жуков |
Примітки
ред.