Бурдученко Інна Георгіївна

Бурдученко Інна Георгіївна (31 березня 1939, Чернігів, УРСР — 15 серпня 1960, Донецьк, УРСР) — українська акторка.

Бурдученко Інна Георгіївна

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Хочу подарувати вам телевізор. Виберіть, який подобається. Вишлю гроші, а ви купіть самі». — у листі татові і мамі пообіцяла із першого гонорару, адже для звичайної радянської родини телевізор був великою розкішшю Інна Бурдученко. Згоріла зірка (1960 року)

«У Сталіному знаходитимуся до 1 серпня. Дуже хочу всіх вас бачити. Скучаю! Лишень з’явиться вільний час, одразу приїду. У номері готелю буваю пізно ввечері, після 23-ої. Зателефонуйте, якщо не важко; дуже прошу.». — у листі татові і мамі про зайнятість, адже в розпалі стояв знімальний період стрічки “Так ніхто не кохав” Інна Бурдученко. Згоріла зірка (1960 року)

	«На Київській кіностудії імені О. П. Довженка знімався фільм “Так ніхто не кохав”. За сюжетом, комсомолка рятувала з палаючого барака перехідний червоний прапор, яким була нагороджена комсомольсько-молодіжна бригада. Сцена відповідальна і небезпечна, тому вирішено було знімати трьома апаратами з трьох точок і різними об'єктивами, що рівнозначно зйомці трьох дублів. Така обережність цілком виправдана - з вогнем не жартують. Ось дерев’яний барак, занадто старанно облитий бензином і нафтою. Спалахнуло полум’я. Пролунала команда режисера: - Приготувалися! Почали! Тричі повторювали дубль, а потім зчинився тріск, будівля зарипіла та завалилася: на Інну впали палаючі крокви. І, знаєте, хоча на знімальному майданчику чергувала завчасно викликана пожежна команда, лише один молодий шахтар Сергій Іванов, який знімався в масовці, метнувся рятувати актрису. Він сам отримав значні опіки, але героїню виніс. Проте... було пізно. Що, власне, сталося, згодом з’ясувало слідство… У шаленій гонитві встигнути відзняти третій багатокамерний дубль у підлозі застрягнув підбор актриси, і тієї самої миті на неї впала палаюча балка». — про трагедію під час зйомок другої в творчій біографії Інна Бурдученко-Кирилюк картини “Так ніхто не кохав”, що тривали на Донбасі, коли 30 липня 1960 року в одній зі сцен героїня Інни, сектантка Христина, рятувала з палаючої будівлі прапор. Перебувала на 3-му місяці вагітності. Врятувати її лікарі не змогли Інна Бурдученко. Згоріла зірка (1960 року)
	— Людмила Іванова в статті "Дорога наша людина", вміщеній 9 вересня 1960 року в центральній радянській газеті “Известия”