Ісаія. Глава 35 (вірш)

«Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)» — вірш українського поета Тараса Шевченка.

Цитати

Радуйся, земле, не повитая Квітчастим злаком! Розпустись, Рожевим крином процвіти! І процвітеш, позеленієш, Мов Іорданові святиє Луги зелені, береги́! І честь Кармілова і слава Ліванова, а не лукава, Тебе укриє дорогим, Золототканим, хитрошитим, Добром та волею підбитим, Святим омофором своїм. І люде темнії, незрячі, Дива Господнії побачать.

Тойді, як, Господи, святая На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю, помайнують.

Оживуть степи, озера, І не верствовії, А вольнії, широкії, Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики, А раби тими шляхами Без ґвалту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі. І пустиню опанують Веселії села.

Джерела

Шевченко Т. Г. Ісаія. Глава 35 (Подражаніє) // Кобзар. — Київ: Дніпро, 1989. — С. 460-461. — ISBN 5-308-00287-8