Істоміна Авдотья Іллівна
Істоміна Авдотья Іллівна (народилась 6 (17 січня) 1799 року — померла 26 червня (8 липня) 1848 року) — російська артистка балету. З 1816 р. — провідна танцюристка балетної трупи Санкт-Петербурга.
| Істоміна Авдотья Іллівна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати про роботу в театрі
ред.«Мене на 20 році з часу випуску зі школи дорікають, що мій репертуар зменшився… Чим же я винна, що балетів цих більше не дають? І що сталося останнього року моєї служби?»[1] |
Цитати про Істоміну Авдотью Іллівну
ред.«Істоміна була середнього зросту, брюнетка, гарної зовнішності, дуже струнка, мала чорні вогняні очі, прикриваються довгими віями, які надавали особливий характер її фізіономії, вона мала велику силу в ніг , Апломб на сцені і водночас грацію, легкість, швидкість в рухах ... » (Пімен Миколайович Арапов, найперший історіограф російського театру)[1] |
«Роль танцівниці Зефірети у комедії-водевілі князя Шаховського "Фенікс, або Ранок журналіста" Істоміна грала чарівно, як розумна та досвідчена актриса».[2] |
«Я бачила Істоміну вже важкою, потовстішою, літньою жінкою. Бажаючи здаватися молодою, вона завжди була набілена і нарумянена. Волосся в неї було чорне, як смола: говорили, що вона їх фарбує. Очі у Істоміної були великі, чорні та блискучі» ( Авдотья Яківна Панаєва в книзі спогадів)[1] |
«Коли він сидів у ложі зі своєю дружиною, то самовдоволено на всіх поглядав, бо сяяв діамантами: шарф у нього був заколоти діамантовою шпилькою, на сорочці гудзики були діамантові. Він не одягав рукавичку на ту руку, на пальці якої була надіта кільце з великим діамантом. Але недовго Істоміна насолоджувалась своїм пізнім подружнім щастям: її здоров'як-чоловік схопив тиф і помер. Невтішна вдовиця спорудила дорогий пам'ятник у кольорі років померлому чоловікові і навіть збиралася стати черницею. ( Авдотья Яківна Панаєва в книзі спогадів про заміжжя Істоміної)[1] |
"Істоміну звільнити нині зовсім від служби" (імператор Микола I дав відповідь на прохання Істоміної щодо поїздки для поправки здоров'я)[3] |
«Авдотья Іллівна Екуніна, відставна артистка» (напис на могильній плиті з невеликою пам'яткою з білого мармуру на цвинтарі у Великій Охті)[1] |
Блискуча, напівповітряна, |
|||||
Блистательна, полувоздушна, | |||||
| — О. С. Пушкін, роман «Євген Онєгін» |