Аверченко Аркадій Тимофійович
Аркадiй Аверченко (1881–1925) — російський письменник-сатирик і гуморист.
| Аверченко Аркадій | |
| |
| Аркадій Аверченко, 1919 | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Аверченко про себе:
З скромності я остережуся вказати на той факт, що в день мого народження дзвонили в дзвони і було загальне народне тріумфування. Злі язики пов'язували це тріумфування з якимсь великим святом, що співпало з днем моєї появи на світ, але я до цих пір не розумію, при чому тут ще якесь свято?
- Аверченко, про свій приїзд до Петербургу, «Сатирикон» (№ 28, 1913):
Декілька днів підряд я бродив по Петербургу, придивлявшись до вивісок редакцій — далі за це мої осмілення не йшли.
- Журналіст П. Пильський про Аверченка:
Моє око приємно помічало в Аверченко ту м'яку, природну вихованість, яка дається тільки чуйним і розумним людям. Його чарівність в суспільстві була незрівняна. Він умів тримати себе в новому і незнайомому середовищі легко, в міру вільного, Незмінно меткий, уважний, ясний, рівний зі всіма і для всіх. Це велике мистецтво, їм може володіти тільки талановита душа, і Аверченке був дан дар привабливого шарму. Він впокорював. Але поряд з цією веселістю, зовнішньою життєрадісністю тепер в його відношенні до людей бачилася ще одна помітна нитка: він був уважний і дбайливий до інших. Правда, чуйність завжди була однією з його чарівних рис. Тепер вона стала поглибленою, перетворившись з готовності відгукнутися в шукання можливості зрозуміти, допомогти і зробити послугу.
Цитати з творів
ред.- Важко зрозуміти китайців і жінок. Я знав китайців, які два-три роки терпляче просиджували над шматочком слонячої кістки величиною з горіх. З цього безформного шматка китаєць за допомогою цілої армії крихітних ножиків і пилок вирізував корабель — диво хитроумія і терпіння: корабель мав всі снасті, вітрила, ніс на собі відповідну кількість команди, причому кожний з матросів був величиною з макове зерно, а канати були такі тонкі, що навіть не відкидали тіні, — і все це було ні до чого… Не говорячи вже про те, що на такому судні не можна було зробити самої незначної поїздки, — сам корабель був настільки крихкий і не готується, що одне легке натиснення долоні знищувало сатанинську працю дурного китайця. Жіноча брехня часто нагадує мені китайський корабель величиною з горіх — маса терпіння, хитрощі — і все це здійснено безцільно, безрезультатно, все гине від простого дотику.
- Всякому, що навіть не вчився в семінарії, відомо, що якщо людини, що довго голодувала або тужила спрагою, — відразу нагодувати до відвала або напоїти повністю — погано кінчить така людина: витріщить очі і, схопившись схудлими руками за роздутий живіт, тихо відійде в той світ, де немає ні голодних, ні ситих.
- Життя любить пожартувати і посміятися навіть над смертю.
- Забавна худобина — людина. Весела худобина.
- Існує старовинний розподіл розповідачів анекдотів на чотири категорії:
- Коли розповідач зберігає серйозний вираз обличчя, а слухачі качаються від сміху…
- Коли сміється і сам розповідач, і слухачі…
- Коли розповідач за черевце тримається від сміху, а слухачі, звісивши голову, похмуро мовчать…
- Коли слухачі, озброївшись стільцями і винними пляшками, клопітливо б'ють розповідача.
- Найістотніша різниця між весіллям і похоронами та, що на похоронах плачуть негайно, а після весілля тільки через рік. Втім, іноді плачуть і на інший день.
- Немає нічого безкориснішого за дитячу дружбу… Якщо прослідкувати начало її, її витоки, то в більшості випадків наткнешся на саму зовнішню, до смішного порожню причину її виникнення…
- У філософів і у дітей є одне благородне вміння — вони не надають значення ніяким відмінностям між людьми — ні соціальним, ні розумовим, ні зовнішнім.
- Ґюґо Віктор — автор знаменитого роману «Nоtrе Dаmе dе Paris», що вийшов на російській мові під заголовком «Наші дами з Парижу».
