Аліса Бейлі

Аліса Бейлі (англ. Alice Bailey; 1880—1949) — англiйська письменниця, теософиня, засновниця езотеричної Школи Арканiв, засновниця органiзацiї «Люцис Траст».

Аліса Бейлі

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Книги, які я написала, надсилаються без претензій щодо їхнього прийняття. Вони можуть бути правильними, правдивими та корисними, а можуть і ні. Вам належить переконатися в їх істинності шляхом правильної практики та застосування інтуїції.

Людина, яка зробила перший крок у духовне царство, перейшовши з безумовно людського царства в надлюдське... Він увійшов у життя духу і вперше має право називатися «духовною людиною» в технічному значенні цього слова. Він вступає в п’ятий або останній етап нашої нинішньої п’ятикратної еволюції. стор. 10 — Initiation, Human and Solar (1922)., стор. 10

Під час першого посвячення контроль Его над фізичним тілом повинен досягти високого ступеня досягнення. «Гріхи плоті», як говорить християнська фразеологія, повинні бути домінованими; обжерливість, пияцтво та розпуста не повинні більше панувати. Фізичний елементал більше не знайде, що його вимоги виконуються; контроль повинен бути повним і спокуса відлетить. Має бути досягнуто загальне ставлення до покори Его, і бажання підкорятися має бути дуже сильним. Канал між вищим і нижчим розширюється, і слухняність плоті практично автоматична. — Initiation, Human and Solar (1922)., стор. 82

Чим більше людина осягає і пізнає, тим більший горизонт відкривається перед нею. — Свідомість атома (1922)

Чим далі ми дивимось уперед, тим ширшими стають наші міркування і чим більше ми намагаємося пояснити телепатичні, психічні та інші явища, тим більше ми будемо проникати в сферу того, що зараз є суб’єктивним і підсвідомим, і тим більше ми будемо змушені виражати себе з точки зору якості або енергії. — Свідомість атома (1922)

Зараз вчені досліджують найтонші плани матерії, а отже, і сфери недоведеного, і ми повинні пам’ятати, що донедавна наука відмовлялася визнати їх існування. Ми переходимо за межі сфери того, що було названо «твердою матерією», у такі сфери, які випливають, коли ми говоримо про «центри енергії», «негативну та позитивну силу» та «електричні явища»; і наголос все більше і більше робиться на якості, а не на тому, що називається змістом. — Свідомість атома (1922)

Існує дуже цікава аналогія між еволюцією атома та людини (а отже, я припускаю, планетарного Божества та сонячного Логосу) у двох методах розгортання, які слідують. Ми бачили, що атом має своє власне атомне життя, і що кожен атом речовини в Сонячній системі також є маленькою системою в собі, що має позитивний центр, або центральне сонце, з електронами, або негативним аспектом, що обертаються навколо їхні орбіти навколо нього. Таким є внутрішнє життя атома, його егоцентричний аспект. — Свідомість атома (1922)

У людській істоті, коли вона еволюціонує та розвивається, ці дві стадії можна побачити однаково. Існує рання або атомарна стадія, на якій весь центр інтересів людини знаходиться в ній самій, у її власній сфері, де егоцентризм є законом її буття, необхідною захисною стадією еволюції. Він суто егоїстичний і стурбований насамперед своїми справами. За цим настає пізніший етап, на якому свідомість людини починає розширюватися, її інтереси починають виходити за межі її власної сфери, і настає період, коли вона відчуває почуття до групи, до якої належить. Цей етап можна розглядати як відповідний етапу радіоактивності. Тепер він не тільки егоїзмічний, але й починає справляти певний вплив на своє оточення. Він відвертає увагу від власного егоїстичного життя, і шукає свого більшого центру. З простого атома він, у свою чергу, перетворюється на електрон і потрапляє під вплив великого центрального Життя, яке тримає його в сфері Свого впливу. — Свідомість атома (1922)

Істина криється в нас самих. Коли ми зможемо зв’язатися з нашим власним внутрішнім Богом, уся правда відкриється нам. Ми будемо Знаючими. Але це позитивна, а не негативна річ, і означає приведення себе в пряме свідоме узгодження зі своїм Его або вищим Я, а не розкриття своєї особистості будь-якій мимохідній сутності чи привиду. Можна помітити, що це відбувається зараз, іноді, але не дуже часто пересічна людина вступає в контакт зі своїм вищим Я. Лише в моменти наших найвищих зусиль, лише під час великих криз нашого життя, і лише в результаті тривалої дисципліни та напруженої медитації це відбувається. Але одного дня ми керуватимемо всім своїм життям не з особистої егоїстичної точки зору, а з точки зору Бога всередині, Який є прямим одкровенням Духа на найвищому рівні. — Свідомість атома (1922)

Більшість із нас свідомо контролює свої фізичні тіла, змушуючи їх виконувати наші вказівки на фізичному плані. Деякі з нас контролюють свої емоції свідомо, але дуже мало хто з нас може контролювати розум. Більшістю з нас керують наші бажання та думки. Але настає час, коли ми будемо свідомо контролювати свою потрійну нижчу природу. Часу тоді для нас взагалі не буде існувати. Ми матимемо безперервність свідомості на трьох планах буття — фізичному, емоційному та ментальному, — що дозволить нам жити, як Логос, у тій самій метафізичній абстракції, Вічному Зараз. — Свідомість атома (1922)

Агні, Володар Вогню, панує над усіма вогняними елементалями та девами на трьох планах людської еволюції, фізичному, астральному та ментальному, і керує ними не лише на цій планеті, яка називається Земля, але й на три площини в усіх частинах системи. — Трактат про космічний вогонь (1925)., стор. 65

По мірі еволюції вона проявляється як поступове розширення здатності до любові , що проходить через етапи любові до партнера, любові до сім'ї, любові до оточуючих, до любові до всього оточення; патріотизм поступається місцем пізніше людинолюбству. — Трактат про космічний вогонь (1925)., стор. 595

Перешкодами для пізнання душі є тілесна недієздатність, розумова інерція, неправильні запитання, недбалість, лінь, відсутність безпристрасності, помилкове сприйняття, нездатність досягти концентрації, нездатність утримувати медитативне ставлення, коли досягнуто. — Світло душі: його наука та ефект: перефраз Йога-сутр Патанджалі з коментарем (1927)

Спокій чітти (або матерії розуму) можна досягти через практику співчуття, ніжності, стійкості мети та безпристрасності щодо задоволення чи болю, або до всіх форм добра чи зла... Спокій чітти також забезпечується регуляцією прани або життєвого дихання. — Світло душі: його наука та ефект: перефраз Йога-сутр Патанджалі з коментарем (1927)

Царство Боже зараз знаходиться в процесі швидкого становлення, про що можуть свідчити всі, хто має далекоглядне бачення та усвідомлення швидко зростаючої краси та божественності людини. Ми проходимо через перехідний період між старістю та новим, і справжня місія Христа, яка глибоко й часто затемнена теологічними наслідками та суперечками, втілює в собі прийдешнє одкровення. Розвиток людства гарантує визнання Христа і Його діяльності та його свідому участь у Царстві Божому. — Від Віфлеєма до Голгофи (1937). Пролог.

Ми перебуваємо в процесі переходу від однієї релігійної епохи до іншої. Духовні тенденції сьогодення неухильно стають більш визначеними. Серця людей ніколи не були так відкриті для духовних вражень, як зараз, і двері в самий центр реальності широко відчинені. Однак паралельно з цим значним розвитком розвивається тенденція в протилежному напрямку, і матеріалістичні філософії та доктрини заперечення стають все більш поширеними. На думку багатьох, усе питання дійсності християнської релігії ще належить вирішити. Стверджується, що християнство зазнало краху і що людині не потрібна євангельська історія з її наслідками божественності та її потягом до служіння та жертви. — Від Віфлеєма до Голгофи (1937). Розділ перший.

З раціональної точки зору питання щодо історичної точності Його історії (прим. — Ісуса Христа) залишається досі невирішеним, хоча Його вчення про Батьківство Бога та братерство людей схвалюється найкращими умами раси. Ті, хто може рухатися у світі ідей, віри та життєвого досвіду, свідчать про Його божественність і про те, що до Нього можна наблизитися. Але таке свідчення часто легковажно пропускають як містичне, марне та таке, що не може бути доказовим. Зрештою, індивідуальна віра не має значення ні для кого, крім самого віруючого. — Від Віфлеєма до Голгофи (1937). Розділ перший.

Ключ до біди людства полягав у тому, щоб брати і не давати, приймати і не ділитися... — Проблеми людства (1944)

Якби ми мали справу лише з національними психозами та психічними станами, викликаними війною та участю в ній, проблема була б досить гострою, але її можна було б легко вирішити відновленням безпеки, здоровим психологічним лікуванням різних національностей, їхньою фізичною реабілітацією та відновленням свободи, можливостей, дозвілля і, перш за все, організацією чоловіків і жінок доброї волі. Ця остання група проявила б бажання продовжувати необхідні освітні процеси і (що набагато важливіше) намагалася б передати духовне натхнення — те, чого людство зараз гостро потребує. — Проблеми людства (1944). Розділ I, Психологічна реабілітація націй.

Перш ніж світ стане безпечнішим, приємнішим, розумнішим і красивішим, усі нації повинні оцінити себе та почати боротися зі своїми психологічними слабкостями та комплексами. Кожна нація повинна прагнути до міцного психічного здоров’я та досягати здорових психологічних цілей. Міжнародна єдність має бути досягнута, і це має базуватися не лише на взаємній довірі, але й на правильних світових цілях і справжньому психологічному розумінні. — Проблеми людства (1944). Розділ I, Психологічна реабілітація націй.

Доброзичливість є першою спробою людини виразити любов до Бога. Її результатом на землі буде мир. Цей спосіб настільки простий і практичний, що люди не в змозі оцінити його потужність або науковий і динамічний ефект. Одна людина, щиро проявляючи доброзичливість у родині, може повністю змінити її ставлення. Доброзичливість, яка справді практикується між групами в будь-якій країні, політичними та релігійними партіями в будь-якій країні та між націями світу, може революціонізувати світ. — Проблеми людства (1944). Розділ I, Психологічна реабілітація націй.

Причину корумпованої політики та жадібних амбіційних планів багатьох провідних людей світу можна знайти в тому факті, що духовно мислячі чоловіки та жінки не взяли на себе – як свій духовний обов’язок і відповідальність – керівництво народом. Вони залишили владу в чужих руках і дозволили егоїстичним і небажаним керувати. — Проблеми людства (1944). Розділ VI – Проблема міжнародної єдності

Стримуйте кожну нелюбовну думку; викреслюйте кожну критичну дію і навчіть себе любити всіх істот - не теорією, а ділом і правдою. — Учнівство в Новий час, том. I (1944)., стор. 475

Я вже дала вам більше, ніж ви можете зрозуміти, але не більше, ніж ви можете почати повільно вивчати і, зрештою, зрозуміти... — Учнівство в Новий час, том II (1955)., стор. 366

Одного дня ми всі будемо вільні. Расова ненависть зникне; громадянство буде важливим, але людство в цілому набагато важливіше. Кордони та території займуть своє законне місце в мисленні людини, але добра воля та міжнародне розуміння матимуть більше значення. Релігійні розбіжності та сектантська неприязнь мають зрештою зникнути... — Незавершена автобіографія (1951). Розділ II, частина 1.

Мене не хвилює, погоджуються чи не погоджуються люди з моїм певним типом знань чи формулюванням істини (бо всі ми повинні мати це для себе), але їм неможливо допомогти, якщо вони повністю задоволені своїми. Для мене найвищим пеклом (якщо воно існує, у чому я дуже сумніваюся) був би стан цілковитого задоволення власною точкою зору, а отже, такий статичний стан, що будь-яка еволюція думки та будь-який прогрес були б назавжди зупинені. — Незавершена автобіографія (1951). Розділ II, частина 1.

Молодь забуває, і справедливо забуває, про неминучість того остаточного символічного відчуження, яке ми називаємо Смертю. Але коли життя зіграло свою роль, а вік взяв своє з інтересів і сил, втомлена і втомлена світом людина не боїться процесу відчуження і прагне не триматися того, чого раніше бажала. Вона вітає смерть і охоче відмовляється від того, що раніше привернуло його увагу. — Трактат про сім променів: Том 1: Езотерична психологія (1936)