Амосова Катерина Миколаївна
Катери́на Микола́ївна Амо́сова (нар. 8 лютого 1956, Київ, Українська РСР, СРСР) — науковиця у галузі кардіології, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2000), доктор медичних наук (1988), професор (1990), Заслужений діяч науки і техніки України (2002), лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), з 2014 по 2018 рік — ректор НМУ імені О. О. Богомольця. Донька видатного лікаря Миколи Амосова.
Цитати ред.
Оформила документ, згідно з яким за правом спадкоємиці заборонила використовувати у фільмі батькове ім'я. Принаймні доти, доки не побачу сценарію. Спалахнув скандал. Проте вирішили: мусимо робити фільм самі. Ми з чоловіком боялися, щоб не з'явився, з пропозицією "допомогти", якийсь високопоставлений чиновник або політик, якому закортіло розіграти політичну карту "Україна—Росія" за рахунок Амосова. Особливо сьогодні, в ситуації українсько-російських розбірок.[1] — Про документальний фільм "Амосов. Століття" |
На запитання, яким йому бачиться фільм, режисер відповів: "Насамперед про людські цінності". І ця подібність нашого з ним бачення остаточно підкорила.[2] — Про режисера Сергія Лисенка |
Нічого дивного, що тато записував "нещастя". Тоді вмирав кожен п'ятий. Якщо не більше. І це було реально як на війні. Адже працюєш із колективом в умовах недофінансування, браку знань, бо за залізну завісу інформація не проникає. Він, до речі, був єдиний, хто міг собі дозволити читати американський журнал "Аннали торакальної і серцевої хірургії" англійською мовою, який передплачував через Москву.[3] |
До речі, це загальна ілюзія, що операція з пересадки серця - вінець у кардіології. Аж ніяк. Це проста операція. Пересадити серце - не фокус. Важливо, щоб не було відторгнення. Тут, швидше, необхідне ретельне й уважне ведення хворих після операції: аналізи, імуносупресивна терапія для запобігання відторгненню.[4] |
У публічних виступах про політику він висловлювався "на межі". Однозначно - не прославляв ні лінії партії, ні вождів. Але дисидентом не став. Оскільки - робота. Можливість приносити користь, творчість були пріоритетами в його житті.[5] — Про батька |
Він намагався знайти формулу ідеального суспільства. Усвідомлював гнилість соціалізму. Але й капіталізм не переоцінював. Я з дитинства пам'ятаю ці розмови. Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом. А впевненість у завтрашньому дні - більшості. Оскільки більшість людей у суспільстві - слабкі або ослаблі. [6] — Про батька |
Хочу чітко заявити: я не людина системи і ніколи нею не була. Я ніколи не була ні деканом, ні проректором. Так, була завідувачкою кафедри до 2014 року, але кафедри, яка завжди була в опозиції до адміністрації університету.[7] |
Тоді я вперше вчилася робити політичні промови і переконувати опонентів. Пригадую як пояснювала, що не можна вірити у слова людини, котра всіх та завжди принижувала, але сприймає каяття як публічне приниження і обов’язково за це каяття помститься кожному новими, але більш жорсткими приниженнями.[8] |
Батько стверджував, що у людини, окрім інстинктів самозбереження та розмноження, існує інстинкт справедливості. У кожного цей інстинкт проявляється з різною інтенсивністю. [9] |
Ціну людям я дуже добре знаю. Але для мене були важливі певні особи, які так само ризикували як і я. Орієнтовно цих людей не більше 5%. Мені також був важливим виклик. Я люблю приймати виклики. Я хотіла довести сама собі. Для мене думка про себе важливіша, ніж думка про мене 99% людей. [10] |
Для мене лідер не той, хто закликає робити так як він каже, а той, хто закликає робити так як він робить. [11] |
Це почалося ще при СРСР. Ось як ви думаєте: чому розвалився Радянський Союз? Тому що були запущені процеси негативної селекції в результаті яких відбиралися ущербні люди, які реалізовувалися не у важкій праці і творчості, а у своїх комплексах неповноцінності і пороках. На жаль, Україна, здобувши незалежність продовжила цей тренд. В основу державного будівництва були покладені суспільні пороки успадковані від «партійного будівництва», і ці пороки були «удосконалені». [12] |
Вони організували страйк за те, щоб їх не вважали бидлом і не декларували, що якщо вони будуть непокірними, не отримають зарплати і стипендії. [13] |
Примітки ред.
- ↑ Любов Журавльова. "Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом, а впевненість у завтрашньому дні — більшості" // Дзеркало тижня — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Любов Журавльова. "Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом, а впевненість у завтрашньому дні — більшості" // Дзеркало тижня — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Любов Журавльова. "Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом, а впевненість у завтрашньому дні — більшості" // Дзеркало тижня — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Любов Журавльова. "Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом, а впевненість у завтрашньому дні — більшості" // Дзеркало тижня — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Любов Журавльова. "Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом, а впевненість у завтрашньому дні — більшості" // Дзеркало тижня — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Любов Журавльова. "Амосов розумів, що свобода потрібна небагатьом, а впевненість у завтрашньому дні — більшості" // Дзеркало тижня — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Анатолій Якименко. «Я не людина системи і ніколи нею не була» // Хвиля — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Анатолій Якименко. «Я не людина системи і ніколи нею не була» // Хвиля — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Анатолій Якименко. «Я не людина системи і ніколи нею не була» // Хвиля — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Анатолій Якименко. «Я не людина системи і ніколи нею не була» // Хвиля — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Анатолій Якименко. «Я не людина системи і ніколи нею не була» // Хвиля — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Анатолій Якименко. «Я не людина системи і ніколи нею не була» // Хвиля — Переглянуто: 26 жовтня 2023
- ↑ Ірина Андрейців. «Я звільнена 5 місяців. Сильно можу когось залякати?» // Українська правда — Переглянуто: 26 жовтня 2023