Анна Гавальда
французька журналістка
Анна Гавальда (фр. Anna Gavalda; нар. 1970) — французька журналістка, письменниця, твори якої перекладено багатьма мовами.
| Анна Гавальда | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Ай, молодці, хвацько, товариші, хвацько! Ми кинули в могилу все найцінніше, що було нам дано: приятелів, мріяння і любов, — а зараз кидаємося туди самі. Браво, друзі[1]!
- Рука друга — важлива річ у житті кожного з нас. Людина, яка протягує її, нікому нічого не винна, і в той же час, простягнута в складну хвилину рука — деколи єдина розрада[1].
- Не потрібно борсатися з останніх сил, коли тонеш. Потрібно поберегти енергію до моменту торкання дна річки, і використовувати її, щоб відштовхнутися від дна п'ятою, тому що це єдиний спосіб вижити в даній ситуації[1].
- Чоловіка, який говорив зі сцени, цей громила, який смішив їх повістями про свої знегоди, звали Філу. Він став для людей ангелом-охоронцем, їх СуперНесквіком, що зійшов з небес. Філу був тим, який приніс спасіння, обхопивши худими руками їх опущені плечі[1]…
- У разі, якщо ти не відповідаєш або не в змозі виправдати сторонніх очікувань, — тобі забезпечені страждання, муки, подібні тварині, терзання, які приведуть тебе до смерті[1].
- Коли мене б попросили описати свій життєвий шлях однією єдиною подією, я б сказала наступне: у віці семи років мою голову переїхав поштар[2].
- Після закінчення якого часу можна викреслити з пам'яті запах люблячої тебе людини? А коли сама припиняєш відчувати почуття любові? Я потребую пісочного годинника[2].
- Я запалився любов'ю — це подібно хворобі. Не усвідомлюючи, не бажаючи, не маючи права на захист, а потім… Відкашлявшись, він продовжив монолог. — А потім я втратив її. Настільки ж несподівано[2].
- Він ніколи в житті не доб'ється дівчини, яка не має собі рівних у всесвіті, яка здатна залишатися писаною красунею навіть в шарфі його бабусі[2].
- Наше головне призначення — мучитися[2].
- Ідеальні люди такі зануди[2]…
- Ніхто не може жити, зовсім ніяк не висловлюючи свої думки, почуття і бажання[2].
- Голос — частинка божественного в людині[2].
Примітки
ред.
