Антонова Олена Анатоліївна
українська метальниця диска
Антонова Олена Анатоліївна — нар. 10 червня 1972 р. у Нікополі. «Україна», Дніпропетровська обл. Бронзова призерка Ігор Х Х І Х Олімпіади в метанні диска. Тренер Володимир Воловик.[1]
ЦИТАТИ
ред.- Звичайно, могло. Мій особистий рекорд — 67м 30 см набагато вагоміший бронзового результату на Іграх — 62,59. Хотілося на Олімпіаді метнути далі, однак на той день, вочевидь, то була межа моїх можливостей.[1]
- Ні, коли виходиш у сектор і береш снаряд — усе ніби рукою знімає. По-справжньому тривожно мені стало лише одного разу: коли після третьої спроби китаянка Сун Аймінь потіснила мене з третього місця, метнув¬ши диск усього лише на один сантиметр далі. Програти сантиметр, який відділяє тебе від п'єдесталу, у довгих метаннях дуже прикро. Одразу згадала, як на Олімпіаді в Сіднеї ці злощасні десять міліме¬трів не дозволили мені кваліфікуватися до фіналу. У Пекіні ставка була вищою — бронзова медаль. Але все склалося найкра¬щим чином: у передостан¬ній спробі вдалося знову обійти китаянку, хоча за неї вболівав увесь стадіон.[1]
- Точної відповіді на це запитання не знає ніхто. Однак найкращий кидок у сезоні мені підкорився саме в Пекіні. Так, між іншим, і планувалося. До поїздки в Китай я майже ніде не виступала, акумулюючи енергію для олімпійського старту, щоб саме на ньому досягти максимального результату.[1]
- На відміну од трьох попередніх моїх Олімпіад, у Пекіні в секторі для метання диска не було беззаперечних лідерів. Шанси на медаль у всіх учасниць приблизно були рівними, і ця обставина робила боротьбу особливо гострою, азартною і навіть запеклою, у ході якої постійно бентежила думка: «Зараз або ніколи!» Зрозуміло було, що успіху досягне той, хто зуміє викластися до кінця. Так і сталося! І щастя, яке я відчула на легкоатлетичному стадіоні в Пекіні, наповнюватиме моє серце все життя![2]
Примітки
ред.