Ґійом Аполлінер

Ґійом Аполлінер (фр. Guillaume Apollinaire; справжнє ім'я — Вільгельм Альбер Влоджімєж Аполлінарій Вонж-Костровицький; 1880–1918) — французький поет; художник, критик.

Ґійом Аполлінер

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Бо літо вже іде із спеками та грозами
  З весною воднораз моя померла юнь
  О Сонце то ж доба полум'яного Розуму

(Руда вродливиця // С. 165)

• В очах у тебе теж цвіте крокіс чи рута
  З них у моє життя сотається отрута

(Крокосовий цвіт // С. 62)

• Вона вгадала всі події
  І вік на вік і льос на льос
  Ми й не повірили як ось
  Нам виринула якось надія

(Циганка // С. 80)

• Вона пішла і рада
  Пішла в село хоч дощ іде
  Сама пішла без мене й рада
  Її на танцях інший жде
  Жінки ім'я вам зрада

(«Вона пішла і рада…» // С. 185)

• Згадав я щастя тих царів
  В ту мить коли любов-омана
  І та що я не розлюбив
  Штовхалась тінями в тумані
  Троюдячи мій давній біль

(Пісня нелюбого // С. 51)

• Зірвав я в лузі вересину
  Померла осінь на біду
  Вже не зійтись нам до загину
  Як верес пах у ту хвилину
  Та пам'ятай тебе я жду

(Прощання // С. 76)

• Знаки пунктуації не мають сенсу, бо справжня пунктуація — ритм і паузи вірша

• Колись
  Колись я ждав себе самого
  Казав Ґійоме час тобі прийти
  Щоб я спізнав нарешті що я за один
  Адже я знаю інших

(Кортеж // С. 67)

• Любов сплива як та вода бігуча
      Любов сплива
     Життя вода тягуча
  Надія ж невгамовно жагуча

(Міст Мірабо // С. 49)

• Ми хочем дослідити доброту безмежну мовчазну країну

(Руда вродливиця // С. 165)

• Минають дні години і хвилини
      Мине любов
     І знову не прилине

(Міст Мірабо // С. 49)

• Над Сеною так любо йдеться
  З старою книжкою в руках
  Журба з рікою рівно ллється
  Тече тече й не витіка
  Коли вже тиждень той минеться

(Марія // С. 73)

• О уста людина шукає нової мови
  Де всім граматикам не буде що робити

(Перемога // С. 161)

• Ось я перед людьми людина із здоровим глуздом
  Знаю життя а дещо і про смерть що може знать живий
  Зажив страждань і радощів кохання
  Спромігся часом на думки які приймали інші
  Вивчив кілька мов
  Чимало попоїздив
  Війни нбхнув в артилерії та піхоті
  Втратив найближчих друзів у тій жахливій боротьбі
  Здобувся рани в голову трепанувався під наркозом
  Щось знаю про старе й нове що може про них знати індивід

(Руда вродливиця // С. 164–165)

• Під мостом Мірабо струмує Сена
      Так і любов
     Біжить у тебе в мене
  Журба і втіха крутнява шалена
  
  Хай б'є годинник ніч настає
     Минають дні а я ще є

(Міст Мірабо // С. 48)

• Старовина обридла нам безмежно
  Ти чуєш бекають мости пастушко Ейфелева вежо
  У печінках сидить антична Греція і Рим

(Зона // С. 41)

Джерело

• Аполлінер, Гійом. Поезії / Пер. з французької Миколи Лукаша. — К.: Дніпро, 1984. — 225 с.