Бальтазар Гакет

Бальтаза́р Гаке́т (Аке, Belsazar Hacquet) (1739—1815) — австрійський мандрівник, природознавець, геолог, географ, лікар, педагог, вчений-енциклопедист, вважається піонером альпінізму, піонер в галузі дослідження природи Карпат. Досконало володів німецькою, французькою, англійською, латинською, чеською, словенською, польською мовами, а також українською мовою в об'ємі, необхідному для читання лекцій у Львівському університеті.

Бальтазар Гакет

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати про Крим

Гакет був завзятим мандрівником. Україну він обійшов двічі, в тому числі — до і після приєднання (першої анексії 1783 року) Криму до Росії. Свої враження з подорожей, критичні зауваження керівникам держав, які фінансували його мандрівку, він описував у листах, згодом опублікованих.

• «Від самого Херсону я не бачив жодного дерева чи куща, аж поки не добрався до першої столиці Акмесґііда, або Ак-Мечеті, перейменованої росіянами на Сімферополь. Слід визнати, що нинішні завойовники, штампуючи все нові недоладні назви, нічого окрім сум’яття до ґеографії не приносять». (...)

• «Як мало людей можна тепер зустріти в степах цього півострова! І як густо вони були заселені колись, про що свідчать численні могили у тих місцях, де колись були великі татарські села!» (...)

• «Провівши знову декілька днів в Ак-Мечеті, я зустрів вище згаданого генерал-губернатора Бердеєва. Коли я вперше побачив цього могутнього затятого росіянина, обвішаного з обох боків орденами, то був вельми вражений, що сваволі цієї нецивілізованої примітивної людини було довірено декілька сотень тисяч жителів. Перше клопотання було одержане ним від грецької громади, яка просила звільнити її від нинішніх, ухвалених наказом імператриці, військових розквартирувань. Милостива відповідь прозвучала так: «Ви каналії, і я накажу дати вам по сто батогів, якщо ви будете норовитися!» (Він ще не знав, що можна також «мочить в сортирах»).

• «Усе передмістя сьогоднішньої Феодосії, яку називають маленьким Стамбулом і де проживало 10—15 тис. населення, тепер всього лиш купа каміння і цегли, з яких колись були збудовані будинки. А в місті, оточеному чудово спорудженою генуезцями обвідною стіною з вежами, немає нічого, окрім кількох розхитаних кам’яних будинків, декількох крамничок і мечетей, в яких розквартировані військові, або ж які правлять за житло жалюгідним грекам або ж їм подібним». (...)

• «Бідолашні мешканці! Мечеті, храми прогнаних або убитих татар перетворено на вартівні, склади тощо. З північного боку стоїть на рейді один-єдиний корабель, тоді як за минулого правителя стояло тут, звичайно, сотні кораблів». (...)

• «В останній Турецькій війні пару тисяч миролюбних татарських сімей, котрі ще тут залишалися, нікому нічого не завинивши, змушені були перебратися в неродючі степи Азовського моря, де вони або загинули від журби і нужди, або подалися на чужину».

Джерела

• Лариса КРУШЕЛЬНИЦЬКА. Крим після 1783 року