Барбара Мак-Клінток
Барбара Мак-Клінток (англ. Barbara McClintock; 16 червня 1902, Гартфорд, Коннектикут — 2 вересня 1992, Гантінгтон, Нью-Йорк) — американська вчена-цитогенетик, лауреатка Нобелівської премії з фізіології й медицині за відкриття мобільних елементів геному, таких як транспозони. Протягом своєї кар'єри Мак-Клінток займалася головним чином дослідженням цитогенетики кукурудзи.
| Барбара Мак-Клінток | |
_shown_in_her_laboratory_in_1947.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Немає двох абсолютно однакових рослин. Всі вони різні, і як наслідок, ви повинні вивчити цю різницю. Я починаю з проростка й не хочу залишати його. Я не відчуваю, що насправді знаю історію, якщо не спостерігаю за рослиною упродовж усього життя. Тож я знаю кожну рослину в полі. Я знаю їх глибоко й детально. І для мене дуже приємно їх знати. |
|||||
No two plants are exactly alike. They’re all different, and as a consequence, you have to know that difference. I start with the seedling and I don’t want to leave it. I don’t feel I really know the story if I don’t watch the plant all the way along. So I know every plant in the field. I know them intimately. And I find it a great pleasure to know them. [1] |
Протягом багатьох років я мала щастя не бути змушеною захищати свої інтерпретації. Я могла просто працювати з найбільшим задоволенням. Я ніколи не відчувала ні потреби, ні бажання відстоювати свої погляди. Якщо я виявилася неправою, я просто забула, що будь-коли дотримувалася такої точки зору. Це не мало значення. |
|||||
Over the many years, I truly enjoyed not being required to defend my interpretations. I could just work with the greatest of pleasure. I never felt the need nor the desire to defend my views. If I turned out to be wrong, I just forgot that I ever held such a view. It didn't matter.[1] |
Я просто знала, що маю рацію. Будь-хто, хто мав би такі дані, отримані з такою невимушеністю, не міг не прийти до таких же висновків, як і я. |
|||||
I just knew I was right. Anybody who had had that evidence thrown at them with such abandon couldn’t help but come to the conclusions I did about it.[1] |
Про неї
ред.Барбару МакКлінток, яку за відкриття так званих «стрибаючих генів» (мобільних генетичних елементів) було удостоєно Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини 1983 року (причому вона отримала цю нагороду неподільно, що трапляється доволі рідко) мати вмовляла не вступати до коледжу, бо, на її думку, це могло погіршити доньчині шанси на майбутнє заміжжя. Людству просто пощастило, що ця геніальна жінка (адже вона не просто добре виконувала свою роботу, а мала особливий дослідницький хист) збунтувалася проти системи і вчинила так, як вважала за потрібне. [2] |
|||||
| — Наталія Атамась |
Примітки
ред.
