Беата Куркуль
Беа́та Курку́ль (лит. Beata Kurkul; нар. 21 січна 1979, Вільнюс) — українська художниця та волонтерка литовсько-польського походження, знана завдяки своїм численним малюнкам українських прикордонників та інших українських військовослужбовців чи учасників російсько-української війни.
| Беата Куркуль | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Виставку назвали Kovojanti Ukraina — «Україна, що бореться». Я намагалася добирати картини з урахуванням менталітету моїх співвітчизників. Сприйняття цієї війни тут в Україні і в Литві значно відрізняється. На мою думку, у більшості люди сприймають війну через призму воєнних фільмів, зокрема наші страхи щодо війни сформовані радянським військовим кіно, а згодом американськими кінострічками[1]. — про виставку власних картин у Литві |
З початку військової агресії українська міфологія і, зокрема, мотанка з її глибокою духовною символікою знову набули актуальності, ожили і набули нових значень. Мотанка — початково берегиня, хранителька домашнього вогнища і родини. Нині, якщо звернути увагу, як її зображають, мотанка стала захисницею з мечем, месницею, це сильний оберіг. Я вважаю, що унікальним для цієї війни стало те, що в суспільстві ожили язичницькі символи, поєдналися слов’янські та скандинавські традиції, всі ці сакральні образи можна побачити на оберегах, браслетах, гербах, шевронах, татуюваннях українських бійців[1]. |
Картина війни, яку показують закордонні ЗМІ — найгірша з можливих. Іноземці насправді іноді запитують: чи вистачає їжі в Україні, їм здається, що тут нічого не працює через війну. Формуючи експозицію, я намагалася обрати загальні теми і символи зрозумілі всім, наприклад образ прикордонника з донькою на руках[1]. — про виставку власних картин у Литві |
Мої картини покликані нагадати європейцям, що війна зовсім поряд. А ця виставка була покликана вкотре нагадати литовцям про російсько-українську війну, яка по суті, точиться зовсім поряд з ними. І якщо ми програємо, то вони наступні. Я кажу «ми», бо я тут в Україні «у строю» разом з усіма українцями. Головне в моїх картинах — психологічний вплив, емоції, що пробуджують думки і почуття[1]. |
Хочу створити серію робіт про повітряний міст на «Азовсталі». Про його існування я здогадувалася ще, коли місто перебувало в оточенні російськими військами. Нині захисники «Азовсталі» поступово повертаються з полону, інформації більше, тож можна приступити до роботи. Крім того, відновлюю співпрацю з Національним історико-архітектурним Музеєм «Київська фортеця», є плани щодо оздоблення картинами зовнішньої стіни музею[1]. |
Я свідомо не взяла на виставку картини, де представлена новітня військова техніка чи елементи бойових дій. Натомість віддала перевагу картинами, які несуть світлі, але сильні емоції, без подробиць війни. Також на виставці були дві картини з образами мотанок[1]. — про виставку власних картин у Литві |
Примітки
ред.
