Бондаренко Анатолій (журналіст)

Анатолій Бондаренко — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

Бондаренко Анатолій (журналіст)

Цитати

«За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати». — про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно». — про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та Роман Кульчинський. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року. Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія». — про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями. Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація». — про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах. В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати. Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок». — про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину. У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи. Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили. Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів. Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий». — про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить Денис Бігус і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики. Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine». — про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza… Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д. Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.». — про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)

«Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти. Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті. Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні». — про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» Анатолій Бондаренко, Texty (30 квітня 2018 року)