Бон Скотт
Роналд Белфорд «Бон» Скотт (англ. Ronald Belford «Bon» Scott; 1946–1980) — австралійський музикант, вокаліст рок-гурту «AC/DC».
| Бон Скотт | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
- Ми хочемо одного — щоб стіни впали, а стеля обвалилася. Ми всі одностайно вважаємо, що музику потрібно грати якомога голосніше, щоб ця музика була дуже грубою і брудною, і я натовчу пику будь-кому, хто зі мною не згоден!
- Десь у 1957-58 році, у мене з'явилася звичка співати в душі і моя мама часто говорила: «Рон, якщо ти не вмієш співати нормальні пісні, то закрий фонтан, не співай цей рок-н-рольний відстій».
- Якось моя дружина сказала: «Чому б тобі не написати про мене пісню?» Я взяв і написав пісню «Баба з яйцями». Пізніше вона взяла і розлучилася зі мною.
- Мені 33… До AC/DC я грав у багатьох гуртах в Австралії. Ти ніколи не можеш бути занадто старим, щоб грати рок-н-рол.
- Дівчата запитують мене: «Ти хто, АС чи DC?» — на що я їм відповідаю: «Ні те, ні інше, я блискавка посередині!»
- Що тримає нас в хорошій формі? Дівчата, піт на сцені і алкоголь… А ви думали я скажу що це вітаміни?
- Ми могли відіграти свій перший концерт під час обідньої перерви у школі. Після цього, ми тягнули апаратуру в сусідню пивну, щоб дати два концерти вдень, а потім, мали ще два виступи вже в іншому клубі. На наступний день, все повторювалося знову. Ось так ми гарували.
- Всі пісні, які ми записуємо, зазвичай стосуються трьох речей: сексу, випивки і рок-н-ролу.
- Любов — солодка тиранія, тому що люблячий терпить її муки добровільно.
- Я в дорозі вже 15 років і я не маю наміру зупинятись.
- Я ніколи нікому нічого не повідомляв у своєму житті. Окрім, хіба що, номера своєї кімнати в готелі.
- Мене забракували і я не підлягав призову до армії, тому що керівництво армії назвало мене соціально незгідливим.
- Музична преса не має жодного поняття про те, що ж насправді хочуть слухати підлітки. Ці пацани можуть весь тиждень важко працювати на клятому заводі, або отримувати соціальну допомогу по безробіттю, але коли приходять вихідні, вони просто хочуть кудись піти і повеселитися, напитися і подуріти. І ми даємо їм можливість це зробити. Ви піднімаєтеся на сцену, і чим грубіше, противніше і зліше ви співаєте, тим сильніше вас любить ваша публіка. Я просто виходжу туди і кричу що є сили, іноді так сильно, що наступного дня я просто не можу говорити. Ми розуміємо нашу публіку, тому що ми даємо їм те, що вони хочуть і всім подобається наше шоу — бо це вистава, взаємодія гурту і аудиторії. На сцені, ми не схожі на якихось телепнів, ми повністю зібрані.
Джерела ред.
