Білоус Андрій Федорович

Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, Васильків, Київська область, УРСР, СРСР) — український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач, керівник освітнього теоретично-практичного проєкту «Майстерня Молодого». Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004)[1].

Білоус Андрій Федорович
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.
  •  

«Ще до моєї роботи у театрі, коли я навчався на режисерському факультеті, я визначив для себе, що постановка вистав для мене — не ціль, не основна мета. «Театр — це засіб, за допомогою якого ти можеш стати розумнішим, духовно багатшим» — із цим гаслом я прийшов працювати у Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, і це перше, що я сказав акторам на репетиції (тоді я ставив дипломну виставу «Веселіться! Все гаразд?!») Тому людський фактор у роботі з акторами для мене дуже важливий: краще я втрачу художньо, ставлячи виставу, аніж якось некоректно поведу себе з колегами. І що далі працюючи, був певний рух у інший бік: починав думати, можливо, я помиляюся, адже ми робимо вистави для глядачів, які хочуть побачити результат. Проте з досвідом я повернувся до того, з чого починав... Адже в іншому випадку те, що ти робиш, втрачає сенс, і ти перетворюєшся в якусь машину, що виробляє вистави. Все-таки театр — це шлях до самого себе, це формування самого себе, це дорога...». — про ставлення до театру в інтерв'ю газеті «День» «Я не сприймаю інтриги...» Андрій Білоус, «нове обличчя» Молодого театру, — про шкалу пріоритетів та нові вистави (9 січня 2024 року)

  •  

«Керування театром — це вміння поставити мету, сформулювати завдання, а потім стежити, як ці завдання виконуються. Насправді це не настільки складно. Це щось подібне до режисури, в якій першим аспектом є уява, фантазія, творчість, а другою — технологія. Тобто в професії режисера поєднуються творчість і ремесло. У керуванні театром творчою складовою є бачення театру, розуміння, куди він має іти, а от вже розуміння, за допомогою яких засобів це робиться, — це вже ремесло. У мене така аналогія: є автомобіль, котрий має двигун. Він може працювати і на холостому ходу — це люди, які нічого не роблять. Педаль газу тиснуть, та автомобіль не рухається. Але потім ми можемо вмикати і перемикати передачі. Тож якщо навчитися перемикати ці передачі, відбуватиметься зміна діяльності. Ось, наприклад, я три години репетирую виставу, а потім на цій самій енергії, перемикаючи передачу, починаю вирішувати певні адміністративно-організаційні питання. Енергія та сама, але машина їде, лише на іншій передачі». — про поєднання керівництва театром та режисурою в інтерв'ю газеті «День» «Я не сприймаю інтриги...» Андрій Білоус, «нове обличчя» Молодого театру, — про шкалу пріоритетів та нові вистави (9 січня 2024 року)

  •  

«Не думаю, що відбудуться кардинальні зміни. Звісно, театр буде довго виходити зі стану стагнації. З’явиться багато кон'юнктурних спекулятивних проектів, багато псевдопатріотизму, одне слово – багато піни. Але і це швидко мине. Має пройти час, щоб організм театру відновився і зажив своїм органічним життям.». — про перспективи українського театру після війни в інтерв'ю газеті «Голос України» Їхня мета – закарбувати найемоційніші потрясіння цієї жахливої війни (23 травня 2022 року)

  •  

«Так, вступив на курс до Едуарда Митницького. А він поставив двійку, вирішивши, що я профнепридатний. Сказав тоді: «Такий гарний хлопчик повинен бути не режисером, а грати в театрі». Я тоді не зрозумів цієї логіки. Адже й Богомазов симпатичний, і Одинокий - красень, а це все його учні... Коли ж пізніше він подивився мою студентську режисерську роботу «Украдене щастя», то запросив у свій театр на постановку «Веселіться! Все добре!» за «Аделаїдою» Унгарда. Це така «чорна» п’єса, в естетиці Коляди. Я прибрав звідти матюки, чорнуху. І залишилася цікава сучасна конструкція… Про жінку, яка в переломний період не може вирішити, залишатися з коханим-алкоголіком чи виходити заміж за «нового русского»? У цьому спектаклі було багато ностальгії: радянські пісні, музика з мультфільмів... «Веселіться!..» ішов усього два сезони, а потім його зняли. Якби він ішов на малій сцені, збирав би своїх 100 глядачів. А для великої сцени - не той «формат»...». — про вступ на режисера після закінчення акторського факультету в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» РЕЖИСЕР АНДРІЙ БІЛОУС: «ЯКЩО В НАШОМУ ЖИТТІ Є СЕКС, ТО ЧОМУ Ж ЙОГО НЕ МАЄ БУТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ?» (10 лютого 2012 року)

  •  

« А ви подумайте, чому Голлівуд, ця фабрика ідей, за кілька минулих років не випустив жодного оригінального фільму, а робить лише сиквели? Відповідь проста: у певному сенсі мистецтво, культура вичерпали себе, нічого нового зробити вже не можуть. А поєднати старе, щоб вийшло щось нове, поки що ні в кого не виходить. Використовувати відомі розкручені бренди - загальна тенденція. Якщо в людини на слуху «Дон Жуан», то він думає: «Щось я таке чув, треба піти подивитися». А якщо пропонуєш щось нове, доводиться пробиватися до глядача складними шляхами. Бренд - це і розкручений автор, і популярна тема, і режисер.». — про смаки сучасного глядача в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» РЕЖИСЕР АНДРІЙ БІЛОУС: «ЯКЩО В НАШОМУ ЖИТТІ Є СЕКС, ТО ЧОМУ Ж ЙОГО НЕ МАЄ БУТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ?» (10 лютого 2012 року)

  •  

«Не п’ю. Бо завжди за кермом. Раніше вони ображалися, але тепер, здається, змирилися. У мене з акторами завжди ніжні дружні стосунки. Доки вони не сідають на голову. Головний критерій - це робота. Доки те, що вони творять (читайте: витворяють), не заважає роботі, можу вибачити все - запізнення, примхи, лінощі - та будь-що. Розумію: якщо він учора увесь день був на зйомках, а ввечері грав дуже складний спектакль, то вимагати від нього сьогодні на репетиції чогось надприродного неможливо. Але дехто починає цим користуватися. Я довго терплю. А потім починається війна. За природою я людина жорстка. Тому, хоч який той актор талановитий, більше я з ним не працюватиму.». — про стосунки з акторами театру та чому не п'є в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» РЕЖИСЕР АНДРІЙ БІЛОУС: «ЯКЩО В НАШОМУ ЖИТТІ Є СЕКС, ТО ЧОМУ Ж ЙОГО НЕ МАЄ БУТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ?» (10 лютого 2012 року)

  •  

«Усі секрети закладав ще Лесь Курбас, коли в 1917 році створював Молодий театр в цьому приміщенні на Прорізній, 17. Він говорив, що театр повинен бути для людей. Що театр – це казка, це – не кафедра якихось політичних ідеологій чи наукових експериментів. (У той період він саме таким театром жив, хоча потім у нього були інші творчі періоди). І ми намагаємося сповідувати закладену ним ідею: наш головний орієнтир – це глядач. А глядач постійно новий, він змінюється, в нього кожного разу нові вимоги до вистав, тому, щоб залишатися популярним і актуальним, ми прислухаємося до того, що хоче і що відчуває наш глядач. Ось у цьому, так би мовити, секрет». — про Леся Курбаса в інтерв'ю газеті Укрінформ Андрій Білоус, директор - художній керівник Київського національного академічного Молодого театру (21 січня 2022 року)

  •  

«Ми спілкуємося з глядачами різними способами. У нас дуже розвинені соціальні мережі, і ми уважно стежимо за коментарями, які нам пишуть у Фейсбук або в Інстаграм, і таким чином відбираємо думку глядачів і розуміємо, що їм хочеться дивитися. Це серйозна і важлива робота. До того ж, глядач завжди голосує ногами – поставили виставу на таку тему або в такому стилі чи естетиці, а глядач на неї не ходить – ну все тут зрозуміло, значить, таке не потрібне». — про зворотній зв’язок із глядачем театру в інтерв'ю газеті Укрінформ Андрій Білоус, директор - художній керівник Київського національного академічного Молодого театру (21 січня 2022 року)

Примітки

ред.
  1. Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.