Білоус Андрій Федорович
Андрі́й Фе́дорович Білоу́с (нар. 28 квітня 1976, Васильків, Київська область, УРСР, СРСР) — український театральний режисер, театральний педагог, актор, драматург, перекладач, керівник освітнього теоретично-практичного проєкту «Майстерня Молодого». Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004)[1].
| Білоус Андрій Федорович | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати ред.
«Ще до моєї роботи у театрі, коли я навчався на режисерському факультеті, я визначив для себе, що постановка вистав для мене — не ціль, не основна мета. «Театр — це засіб, за допомогою якого ти можеш стати розумнішим, духовно багатшим» — із цим гаслом я прийшов працювати у Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра, і це перше, що я сказав акторам на репетиції (тоді я ставив дипломну виставу «Веселіться! Все гаразд?!») Тому людський фактор у роботі з акторами для мене дуже важливий: краще я втрачу художньо, ставлячи виставу, аніж якось некоректно поведу себе з колегами. І що далі працюючи, був певний рух у інший бік: починав думати, можливо, я помиляюся, адже ми робимо вистави для глядачів, які хочуть побачити результат. Проте з досвідом я повернувся до того, з чого починав... Адже в іншому випадку те, що ти робиш, втрачає сенс, і ти перетворюєшся в якусь машину, що виробляє вистави. Все-таки театр — це шлях до самого себе, це формування самого себе, це дорога...». — про ставлення до театру в інтерв'ю газеті «День» «Я не сприймаю інтриги...» Андрій Білоус, «нове обличчя» Молодого театру, — про шкалу пріоритетів та нові вистави (9 січня 2024 року) |
«Керування театром — це вміння поставити мету, сформулювати завдання, а потім стежити, як ці завдання виконуються. Насправді це не настільки складно. Це щось подібне до режисури, в якій першим аспектом є уява, фантазія, творчість, а другою — технологія. Тобто в професії режисера поєднуються творчість і ремесло. У керуванні театром творчою складовою є бачення театру, розуміння, куди він має іти, а от вже розуміння, за допомогою яких засобів це робиться, — це вже ремесло. У мене така аналогія: є автомобіль, котрий має двигун. Він може працювати і на холостому ходу — це люди, які нічого не роблять. Педаль газу тиснуть, та автомобіль не рухається. Але потім ми можемо вмикати і перемикати передачі. Тож якщо навчитися перемикати ці передачі, відбуватиметься зміна діяльності. Ось, наприклад, я три години репетирую виставу, а потім на цій самій енергії, перемикаючи передачу, починаю вирішувати певні адміністративно-організаційні питання. Енергія та сама, але машина їде, лише на іншій передачі». — про поєднання керівництва театром та режисурою в інтерв'ю газеті «День» «Я не сприймаю інтриги...» Андрій Білоус, «нове обличчя» Молодого театру, — про шкалу пріоритетів та нові вистави (9 січня 2024 року) |
«Не думаю, що відбудуться кардинальні зміни. Звісно, театр буде довго виходити зі стану стагнації. З’явиться багато кон'юнктурних спекулятивних проектів, багато псевдопатріотизму, одне слово – багато піни. Але і це швидко мине. Має пройти час, щоб організм театру відновився і зажив своїм органічним життям.». — про перспективи українського театру після війни в інтерв'ю газеті «Голос України» Їхня мета – закарбувати найемоційніші потрясіння цієї жахливої війни (23 травня 2022 року) |
«Так, вступив на курс до Едуарда Митницького. А він поставив двійку, вирішивши, що я профнепридатний. Сказав тоді: «Такий гарний хлопчик повинен бути не режисером, а грати в театрі». Я тоді не зрозумів цієї логіки. Адже й Богомазов симпатичний, і Одинокий - красень, а це все його учні... Коли ж пізніше він подивився мою студентську режисерську роботу «Украдене щастя», то запросив у свій театр на постановку «Веселіться! Все добре!» за «Аделаїдою» Унгарда. Це така «чорна» п’єса, в естетиці Коляди. Я прибрав звідти матюки, чорнуху. І залишилася цікава сучасна конструкція… Про жінку, яка в переломний період не може вирішити, залишатися з коханим-алкоголіком чи виходити заміж за «нового русского»? У цьому спектаклі було багато ностальгії: радянські пісні, музика з мультфільмів... «Веселіться!..» ішов усього два сезони, а потім його зняли. Якби він ішов на малій сцені, збирав би своїх 100 глядачів. А для великої сцени - не той «формат»...». — про вступ на режисера після закінчення акторського факультету в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» РЕЖИСЕР АНДРІЙ БІЛОУС: «ЯКЩО В НАШОМУ ЖИТТІ Є СЕКС, ТО ЧОМУ Ж ЙОГО НЕ МАЄ БУТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ?» (10 лютого 2012 року) |
« А ви подумайте, чому Голлівуд, ця фабрика ідей, за кілька минулих років не випустив жодного оригінального фільму, а робить лише сиквели? Відповідь проста: у певному сенсі мистецтво, культура вичерпали себе, нічого нового зробити вже не можуть. А поєднати старе, щоб вийшло щось нове, поки що ні в кого не виходить. Використовувати відомі розкручені бренди - загальна тенденція. Якщо в людини на слуху «Дон Жуан», то він думає: «Щось я таке чув, треба піти подивитися». А якщо пропонуєш щось нове, доводиться пробиватися до глядача складними шляхами. Бренд - це і розкручений автор, і популярна тема, і режисер.». — про смаки сучасного глядача в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» РЕЖИСЕР АНДРІЙ БІЛОУС: «ЯКЩО В НАШОМУ ЖИТТІ Є СЕКС, ТО ЧОМУ Ж ЙОГО НЕ МАЄ БУТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ?» (10 лютого 2012 року) |
«Не п’ю. Бо завжди за кермом. Раніше вони ображалися, але тепер, здається, змирилися. У мене з акторами завжди ніжні дружні стосунки. Доки вони не сідають на голову. Головний критерій - це робота. Доки те, що вони творять (читайте: витворяють), не заважає роботі, можу вибачити все - запізнення, примхи, лінощі - та будь-що. Розумію: якщо він учора увесь день був на зйомках, а ввечері грав дуже складний спектакль, то вимагати від нього сьогодні на репетиції чогось надприродного неможливо. Але дехто починає цим користуватися. Я довго терплю. А потім починається війна. За природою я людина жорстка. Тому, хоч який той актор талановитий, більше я з ним не працюватиму.». — про стосунки з акторами театру та чому не п'є в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» РЕЖИСЕР АНДРІЙ БІЛОУС: «ЯКЩО В НАШОМУ ЖИТТІ Є СЕКС, ТО ЧОМУ Ж ЙОГО НЕ МАЄ БУТИ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ?» (10 лютого 2012 року) |
«Усі секрети закладав ще Лесь Курбас, коли в 1917 році створював Молодий театр в цьому приміщенні на Прорізній, 17. Він говорив, що театр повинен бути для людей. Що театр – це казка, це – не кафедра якихось політичних ідеологій чи наукових експериментів. (У той період він саме таким театром жив, хоча потім у нього були інші творчі періоди). І ми намагаємося сповідувати закладену ним ідею: наш головний орієнтир – це глядач. А глядач постійно новий, він змінюється, в нього кожного разу нові вимоги до вистав, тому, щоб залишатися популярним і актуальним, ми прислухаємося до того, що хоче і що відчуває наш глядач. Ось у цьому, так би мовити, секрет». — про Леся Курбаса в інтерв'ю газеті Укрінформ Андрій Білоус, директор - художній керівник Київського національного академічного Молодого театру (21 січня 2022 року) |
«Ми спілкуємося з глядачами різними способами. У нас дуже розвинені соціальні мережі, і ми уважно стежимо за коментарями, які нам пишуть у Фейсбук або в Інстаграм, і таким чином відбираємо думку глядачів і розуміємо, що їм хочеться дивитися. Це серйозна і важлива робота. До того ж, глядач завжди голосує ногами – поставили виставу на таку тему або в такому стилі чи естетиці, а глядач на неї не ходить – ну все тут зрозуміло, значить, таке не потрібне». — про зворотній зв’язок із глядачем театру в інтерв'ю газеті Укрінформ Андрій Білоус, директор - художній керівник Київського національного академічного Молодого театру (21 січня 2022 року) |
Примітки ред.
- ↑ Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року. Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 16 листопада 2017.
