Більшовизм

революційна марксистська течія та політичний рух

Більшовизм (рос. большевизм) — революційна течія марксизму, пов'язана з формуванням централізованої і дисциплінованої партії соціальної революції та орієнтована на встановлення «диктатури пролетаріату». Зародився на початку XX століття в Росії під керівництвом Володимира Леніна.

Вікіпедія
Вікіпедія
В. Ленін на радянських карбованцях 1937 року

Цитати ред.

  •  

Імперія більшовиків схожа на королівство з безсмертної казки Андерсена. Король може розгулювати голим, оскільки тих, хто не бачить його уявних шатів, оголошують поза законами моралі. Так король простує по більшовицькій імперії, а праворуч і ліворуч від нього йдуть партійні сановники, загороджуючи його від тих, хто наважиться крикнути: «Та він же зовсім голий!»[1]

 

Das Reich der Bolschewiki gleicht dem Lande des Kaisers in dem unsterblichen Märchen von Andersen. Der Kaiser kann nackt spazieren gehen, weil jeder moralisch verfemt ist, der die angeblichen Kleider des Kaisers nicht sieht. So schreitet der Kaiser durch das bolschewistische Reich, und rechts und links von ihm gehen die Parteibeamten und schließen jeden aus, der den Ruf wagt: „Der Kaiser ist ja nackt!“

  Артур Розенберг, німецький історик марксизму
  •  

Щоб ради могли жити, їх вибір повинен бути вільним. Виборець повинен мати можливість вибору між різними кандидатами, а кандидати повинні мати можливість безперешкодно формувати свою точку зору в пресі та на зібраннях. …Спочатку, після приходу до влади більшовиків, буржуазні партії були заборонені як контрреволюційні. Партії Керенського, правих есерів і меншовиків були заборонені. Тож у першій половині 1918 року залишились лише дві легальні радянські партії: більшовики та ліві есери. Двопартійна система врятувала б демократію в Радах.

[Але] з літа 1918 року дотепер більшовицька партія має монополію на політичне існування в Росії. Таким чином, демократію Рад також засуджено до смерті. Існує подвійна паралельна структура знизу догори: фіктивний уряд, тобто Ради, і справжній уряд, тобто більшовицька партія.[2]

 

Damit die Räte leben können, müssen die Wahlen zu ihnen frei sein. Dem Wähler muss die Auswahl zwischen verschiedenen Kandidaten möglich sein, und in der Presse und in den Versammlungen müssen die Kandidaten ihren Standpunkt ungehindert entwickeln können. …Zunächst wurden nach der Machtübernahme durch die Bolschewiki die bürgerlichen Parteien als gegenrevolutionär verboten. Es folgte das Verbot der Kerenski-Parteien, der Rechten Sozialrevolutionäre und der Menschewiki. So blieben schließlich in der ersten Hälfte des Jahres 1918 nur zwei legale Sowjetparteien übrig: Die Bolschewiki und die Linken Sozialrevolutionäre. Ein Zweiparteiensystem hätte die Demokratie innerhalb der Sowjets gerettet.

[Aber] vom Sommer 1918 bis zur Gegenwart besitzt in Russland die bolschewistische Partei das Monopol politischer Existenz. Damit ist auch die Rätedemokratie zum Tode verurteilt. Gebe es einen doppelten parallelen Aufbau von unten nach oben: Eine Scheinregierung, das sind die Räte, und eine wirkliche Regierung, das ist die bolschewistische Partei

  Артур Розенберг, німецький історик марксизму

Примітки ред.