Важа Пшавела (грузин. ვაჟა-ფშაველა Справжнє ім'я Лука Павлович Радзікашвілі (грузин. ლუკა რაზიკაშვილი) *26 липня 1861 — †10 липня 1915) — грузинський письменник.

Важа Пшавела
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  • Будь орлом в бою, вірний брате мій,
    Встали, як щити, гори голі,
    Краще вмерти раз, аніж сто разів
    Проклинать цей світ в неволі!
(Голос із могили // С. 111)
  • Орла побачив я в крові,
    В бою з ним вороння чорніло.
    Хотів він знятися до хмар,
    Та до землі припало тіло,
    Крило обвисло молоде
    І зір застиг ошаленіло.
    О, будь прокляте, вороння,
    Що в час лихий його підсіло,
    А то б від чорних ваших тіл
    За вітром пір'я полетіло!
(Орел // С. 65)
  • Так будь же витязем в ці дні,
    Де січа йде крута,
    Поки душа горить в огні
    І тіло зацвіта.
(Дідів заповіт // С. 145)
  • Хай погаснуть в небі зорі,
       Сонце зайде в темінь ночі,
    А для мене ще ясніше
       Будуть сяять рідні очі!
    А для мене ще палкіше
       Запашать уста дівочі.
(Пісня («Хто вродив тебе дівчино…») // С. 47)
  • Чому ти плачеш, внуче мій,
    А чи біда яка?
    Топтать біду, ходити в бій —
    Закони юнака.
(Дідів заповіт // С. 145)
  • Я і в тебе прошу, калино,
    В тебе, ясеню — небокрай, —
    Цю пастушку, оцю зорину
    Не гаси і не ображай!
(Пастушка // С. 38)
  • Я слово кинув у народ,
    …………………
    Воно грізніше від царя,
    На злотім троні веселіє,
    Ховає в грудях заповіт,
    Народну мрію і надію.
    ……………………
    І я радію, що з пітьми
    Це слово, бідне і затяте,
    Прелютим ворогом прокляте,
    Знайшло притулок між людьми.
(Слово // С. 123)

Джерело ред.

  • Важа Пшавела. Лірика / Пер. з грузинської Андрі Малишка. — К.: Дніпро, 1968. — 216 с.