Вайно Марія Едуардівна
Марія Едуардівна Вайно (нар. 13 березня 1956, Букачівці) — українська письменниця.
Вайно Марія Едуардівна | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.Новела — це, безперечно, найулюбленіша творча форма для мене. Коли я напишу невелику новелу, це приносить творче задоволення. Проте на одну лише мить. Я в цьому довго не перебуваю. Вона як дитина: спочатку ти її народила, а потім мусиш віддати в люди.[1] |
Творчість — це моделювання людських доль. Своїх героїв сприймаєш, як живих людей. Кажуть, що десь ці долі насправді існують. Я настільки відчуваю своїх героїв, що якби їх хтось порізав, мені здається, в мене з пальця кров би потекла. Я ними так переймаюся, що поки не напишу задумане, не можу з тим жити.[1] |
Кожен автор пише про те, що відчув клітинками свого єства або трансформував через себе. [1] |
Твори повинні спонукати читачів і відчувати, і думати.[1] |
Оперний спів подобається не всім, але це такий високий у філігранності, такий вимогливий до себе жанр.[2] |
Паперова книга залишиться, як щось сокровенне, чого можна дотикнутися, притулити до себе, роздумувати, даючи спочивати очам на полях шукаючи щось дуже важливе серед рядків. Вона залишиться, як і театр поряд з кінематографом, – певна.[2] |
Примітки
ред.