Валькірія

Валькі́рії (старонорв. valkyrjur — «ті, що обирають загиблих», однина — valkyrja) — у скандинавській міфології войовничі діви, які беруть участь в розподілі перемог і смертей в битвах, помічниці Одіна.

Брунгільда - персонаж опери Вагнера «Валькірія» у виконанні Анни Бар-Мільденбург (1898)

Цитати

Середньовічні джерела

	Зріла валькірій вона всюдисущих, ладних рушати до Готів краïни; Скульд має щита, а Скогуль інша, Гунн, Хільд, Гьондуль і Гейрскогуль. Нині всі названі норни Володаря, ладні рушати полем валькір'ï.
	— «Пророкування вельви». Прибл. XIII століття.

	Тричі дев'ять дівчат, але одна дівчина їхала попереду, біла під шоломом; коні тремтіли, з їхніх грив падала роса в глибокі долини, град у високих лісах; звідти чоловікам приходить доля; все, що я бачив, було для мене ненависним. — у поемі Атлі Грімгерд зустрічає 27 валькірій
	— поема «Катрен про Хельге Хьорвардссона» (Helgakviða Hjörvarðssonar)

	Тоді з Логафелла засяяло світло, і з цього сяйва вийшли блискавки; у шоломах у Хімінвані прийшли валькірії. Їхні берни були залиті кров'ю; і промені сяяли з їхніх списів. — валькірії на полі битви при Логафйоллі.
	— «Перша Пісня про Хельгу Вбивцю Хундінга» (Helgakviða Hundingsbana I)

	Там я бачу валькірій і воронів, які супроводжують мудре дерево перемоги до напою святого приношення. — валькірії та ворони супроводжують Одіна на поминальному бенкеті Бальдра.
	— Ульфр Уггасон. «Húsdrápa» (усна поема 10 століття

	Проти шкідливої ​​скаги-валькірії, щоб ніколи не стала зла жінка шкодити життю. — рунічний напис на палиці, який використовувся як оберіг від злих духів, включаючи валькірій.
	— Брюгенські написи. 14 століття.

Інші цитати

	Зрештою, тепер не повстають уже легенди ані в Британії, країні сміливих зайдиголов, ані у Шотландії - землі карликів і гномів, ані в Норвегії — батьківщині асів, ельфів, сильфів і валькірій, ані навіть у Трансильванії, де вигляд Карпат так природно сприяє всіляким фантастичним видінням.
	фр. D'ailleurs, il ne se crée plus de légendes au déclin de ce pratique et positif XIXe siècle, ni en Bretagne, la contrée des farouches korrigans, ni en Écosse, la terre des brownies et des gnomes, ni en Norvège, la patrie des ases, des elfes, des sylphes et des valkyries, ni même en Transylvanie, où le cadre des Carpathes se prête si naturellement à toutes les évocations psychagogiques.
	— Жуль Верн

	Якщо ми не можемо приборкати валькірії наших емоцій і стримати зростаючу примхливість наших дій, нам доведеться в якийсь момент наділити свій розум силою, дозволити часу текти на хвилях прощання та співчуття… і розслабитися.
	— Ерік Певернажі. «Трансцендентальна медитація»