Ван Вей

Ван Вей (кит. 王維 *699(701)—†759(761)) — китайський поет, художник, музикант. Представник китайської поезії епохи Тан.

Ван Вей

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Моя поведінка
         лежить між землею і небом.
  А здібності маю,
         як усі тимчасові гості.

(Засмучений сивим волоссям // С. 153)

• Перепливав через Річку небесну місяць —
         і сяйво стало вологим.

(Осінні думки // С. 82)

• Проводжаю тебе на південний берег.
         Шовковинки сліз на обличчі.
  
  Ти звідси їдеш у східні краї —
         і примусив мене сумувати.
  
  Повідом тамтешніх: «Ваш давній приятель
         зовсім змарнів і постарів.
  
  У ньому впізнати тепер неможливо
         того, що бу у Лояні».

(Проводи // С. 154)

Джерело

Ван Вей. Поезії / Пер. з давньокитайської, передмова та примітки Геннадія Туркова. — К.: Дніпро, 1987. — 182 с.