Вербицький Михайло Михайлович

Михайло Михайлович Вербицький (1815 — 1870) — український композитор, диригент, священик УГКЦ, громадський діяч, автор гімну України («Ще не вмерла Україна»).

Михайло Вербицький

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

школа стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, – і виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, італійської і французької, також четверта характеристична категорія: руська (українська).

Д. Бортнянський є для українців те, що для Західної Європи Моцарт, Гайдн та інші.

	Є у нас [українському народі] твори суто багатоголосі, спеціально створені для популяризації багатоголосого співу: як світського, так і церковного. Нема потреби доводити, що спів взагалі для нас, українців, є природним явищем. Бо він не тільки при Богослуженні дуже потрібний, але і звичайні світські пісні у різних суспільних колах так часто вживаються, що без них і ніякої забави.
	Стаття "О пінію музикальнім". "Галичанин". Літературний зборник, іздаваємий Я.Т. Головацким і Б.А. Дідицким. Львів, 1863. Книга І. Випуск ІІ. С. 136-141.

	Преосвященніший владика Снігурський підтримував будь-який навчальний заклад, що надавав освту народові своєму і бажав також і цю ділянку освіти [багатоголосий спів] підняти і популяризувати
	Стаття "О пінію музикальнім". "Галичанин". Літературний зборник, іздаваємий Я.Т. Головацким і Б.А. Дідицким. Львів, 1863. Книга І. Випуск ІІ. С. 136-141.

	Усі наспіви тіє Літургії [композитор - преподобний Порфирій Бажанський, священик і парафіяльний сотрудник при Успенській церкві у Львові] є дуже гармонійними, а при тім і мелодійними: як мелодія, так і гармонія чітко співпадають зі змістом слів літургійних. Кожна модуляція, створена за строгими гармонічними правилами, поставлена на своєму незрушному місці. Це не є музика легка, як от музика італійська. По більшій частині у літургійній музиці дуже збагачена і насичена, слова її текстів до серця взивають: кожна частина і кожне місце слів тут розраховані на особливий ефект почуття у слухача; кожна пісня виражає і означає особливе відчуття і характер, ту думку, що творить усю композицію. А ще що гідне уваги, то це - стиль. Стиль у всіх піснях є чисто церковним: таким, що викликає побожність духу у слухача. Освічений музикант, що слухатиме наспіви такої Літургії, мимовільно буде захоплений модуляціями музичних акордів і по тій вагомій причині композиція наспівів тієї Служби Божої буде одразу зрозумілою лише для професійних музикантів, а не для дилетантів. Любителям же музики потрібен буде час, щоб добре вслухатися і звикнути до нової композиції.
	Стаття "О твореннях музикальних, церковних і мирських на нашій Руси". Газета "Слово", 1870. Ч. 38. С. 1.

	Подумав я і над тим, що у недузі своїй завчасно життя моє скінчити можу і через те моя праця на музичній ниві може бути незавершена. Тут, де ще так багато сил для подальшої творчості у музиці в собі я відчуваю. Отож і жаль мою душу перейняв, бо хотів я ще дуже і дуже багато для Церкви, для майбутнього театру і для світських салонних свят та урочистостей музики написати. І все ж Бог ласкавий до мене, бо дав від недуги певний перепочинок: щоб я ще якийсь час зміг створенню музики себе присвятити. — Цю статтю о. Михайло Вербицький написав у рік своєї смерти - 1870...
	Стаття "О твореннях музикальних, церковних і мирських на нашій Руси". Газета "Слово", 1870. Ч. 38. С. 1.

Хітара – то мій фортепіян і моя жінка.

Про Вербицького

	Великий батько галицької музики.
	— Станіслав Людкевич

	Михайло Вербицький — це перший піонер української музики на Галицькій Україні в 40-х роках ХІХ століття, коли у нас ще не було ні Лисенка, ні «Запорожця за Дунаєм», ні «Вечорниць» Ніщинського. Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він найкраще перейняв дух і техніку духовної музики Бортнянського, а такі твори, як «Іже херувими», «Достойно», «Отче наш» або й світські пісні, як «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт» є і донині непередавненими перлинами хорової нашої музики. Він став послідовником Бортнянського, його наступником, духовним сином (це велика честь).
	— Станіслав Людкевич, стаття «Михайло Вербицький та українська суспільність» (1934)

	Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Його твори „Іже херувими“, „Отче наш“, світські пісні „Дай, дівчино“, „Поклін“, „Де Дніпро наш“, „Заповіт“ є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви… є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні.
	— Станіслав Людкевич

	Вербицький є далі нашим симфоніком, а десяток його так званих симфоній (чи радше, увертюр), у які не раз зручно вплітає народні пісенні і танкові мотиви – є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Галичині й на Україні взагалі, тим наріжним каменем, від якого починає творитися ця література. У Вербицькім маємо дальше першого галицького плідного оперетиста. Вкінці, у Вербицькім маємо останнього композитора- гітариста, для якого гітара була як фортепіано, який написав кільканадцять зшитків пісень з гітарою і гітарних творів та етюдів.
	— Станіслав Людкевич

	Талант Вербицького був такий дужий та всесторонній, що і в найбільш некорисних наших умовах виривався на світ до лету та находив собі сяк-так дорогу та спосіб висловити себе й без хитрої технічної рутини. У кожнім його творі, у кожнім мотиві ми чуємо Божу іскру, левині пазурі та знамення правдивого, щирого натхнення, а часто й геніальної інспірації. Але значення Вербицького в розвою нашої національної культури в Галичині є ще далеко більше: Вербицький для нас є не тільки музикою, але також символом нашого національного відродження в Галичині. Він, як усякий справді великий творчий талант, став найкращим виразником наших національних змагань <...> звершенням та останнім словом була його музика до нашого національного Гімну, який головно завдяки його музиці, що плила з надра душі народу, поширився і запанував на довгі роки.... ”.
	“Діло”, 1934, ч.162-163
	— Станіслав Людкевич

Отець Вербицький являється патріярхом західньо-української професійної музики, першою особою, який двигнув у Галичині з глибокого ембрійного сну церковну і світську музику на вищий рівень, Нестором галицької музики та автором музичної композиції до вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» - українського національного славня. .

	Вербицький не побирав наук у жодній школі гармонії, але в творах його, цього недостатку не достережемо, а розтягається праця його й на широке поле церковної музики. Коли товариство “Бесіда” у Львові, а іменно нинішний її предсідник Юліян Лавровський, приложили руку до заложення руської сцени 1864 році, Вербицький був перший, що підніс цю інституцію своїми композиціями дуже високо. Не жахався покійний праці, хоч Русь не була в силі нагороджувати йому за всі труди. Зате слава й пам’ять про нього остануться на все в грудях кожного патріота, а товариство “Торбан” буде мати поза другими завданнями й те, що постарається позбирати всі його музичні твори”
	— Анатоль Вахнянин

	Був він [о. Михайло Вербицький] також знаменитим співаком і визначався гарним баритоновим голосом. Тому виступав нераз як соліст на перших в Перемишлі концертах.
	— Степан Шах

	[Саме Вербицькому] вдалося здійснити тодішній народний ідеал, потрапити в чистий та щирий тон народної душі.
	— Станіслав Людкевич

	Михайло Вербицький був закоханий у гітару, свою любов і особливу прихильність до неї проніс через усе життя. Вона стала тим інструментом, яким для інших композиторів у створенні музики є фортепіано.
	— Наталія Ельтек

	Я почував би себе щасливим і вдоволеним, коли б зміг причинитися хоч у части до розбудження живішого інтересу для забутого батька нашої музики, для відшукання легкодушно занапащених його творів, приготовлення їх до повного видання та виконання.
	— Станіслав Людкевич

	Славний плекатель української театральної музики, добре знає науку генерал- басу за правилами празької консерваторії й уже 1849 року написав був сім українських співогор, які виставлялися в Перемишлі, і з запалом були прийняті публікою та вченими музиками. Думаємо, що великий талант Вербицького в цьому напрямку може бути корисним для нашого народу.
	— виділ "Руської Бесіди"

	Самий лучший галицко-рускій композитор, автор славной "Симфонії", і музики к мелодрамам "Подгоряне", "Селскія пленіпотенти" і численних церковних і мірских квартетов
	— Іван Хризостом Сінкевич

	Михайло Вербицький був дуже веселого успособлення і дуже любив товариство, котре гумором своїм умів знаменито бавити, хотяй доля його була незавидною, а парохія Млини була так лиха (т.зв. "голодівка"), що часто-густо з недостатком мусів боротися... — Рукопис Дениса Січинського з життєписом о. М. Вербицького. Національна бібліотека України ім. В.Стефаника у Львові, фонд Якубовича 105, п.4.
	— Денис Січинський

	У нього в Млинах окрім яблук, - котрих він був великий аматором, - майже нічого більше до їди не було. — Рукопис Дениса Січинського з життєписом о. М. Вербицького. Національна бібліотека України ім. В.Стефаника у Львові, фонд Якубовича 105, п.4.
	— Іван Хризостом Сінкевич