Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна
Людвіґ фон Мізес (1881—1973) — австрійський і американський економіст, основоположник неолібералізму, засновник австрійської школи економіки.
| Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна |
Книга Людвіга фон Мізеса "Всемогутній уряд: сходження тотальної держави і тотальна війна" (англ. Omnipotent Government: The Rise of Total State and Total War), 1944.
У книзі представлено критику політичних, соціальних та економічнх ідеологій, які визначили історію Західної Європи і США впродовж останніх 200 років. Автор детально аналізує, як у специфічних історичних і географічних умовах у Німеччині ці ідеології (етатизм і націоналізм) породили прагнення до автаркії і завоювань, ставши причиною Другої світової війни. Мізес першим показав, що нацизм і фашизм представляють собою тоталітарні колективістичні системи, маючи набагато більшого з комунізмом, аніж з капіталізмом вільного ринку. Більше того, вони є логічним наслідком неприборканого етатизму і мілітаризму дофашистських суспільтсв. У просоченій марксизмом інтелектуальній атмосфері 1940-х років встановлений Мізесом зв'язок фашизму з марсксистським соціалізмом став справжнім шоком.
Вступ ред.
- Націоналізм намагається забезпечити добробут для усього народу або окремих груп громадян за рахунок заподіяння шкоди іноземцям. Найбільш відомий метод сучасного націоналізму - дискримінація іноземців у сфері економіки.
- У світі вільної торгівлі і демократії немає стимулів для війн і завойювань.
- Термін etatism (від фр. etat - держава) здається мені більш вдалим, ніж statism (від англ. state - держава - прим. перекл.). Він ясно відображує той факт, що ідеологія етатизму виникла не у англосаксонському світі й була засвоєна ним лише згодом.
- Захист доктрини за допомогою поліції, погрозі і насильства - свідчення її внутрішньої слабкості. Навіть якщо б ми не мали інших методів оцінки нацистських доктрин, достатнім доказом слугував би один-єдиний факт того, що вони потребують заступництва гестапо.
- Ідеали лівих повністю втілено у Радянській Росії, Тут володарює пролетаріат й марксизм є пануючим вченням.
- Нехай приклад Німеччини стане застереженням для усіх. Німецька Kultur була приречена у той день 1870 р., коли один з найбільш видатних німецьких вчених - Еміль Дюбуа-Реймон - зміг публічно похвалитися, не зустрівши ніяких заперечень, що Берлінський університет слугує "інтелектуальним охоронцем дома Гогенцоллернів". Там, де університети стають охоронцями, а вчені прагнуть зайняти своє місце на "науковому фронті", вже широко відкриті двері для варварства. Марними є надії перемогти тоталітаризм за допомогою тоталітарних методів. Свободу можуть завойовувати лиш люди, беззастережно віддані принципам свободи.
- Більшість людей є нетерппимі до будь-якої критики соціально-економічних переконань, які вони розділяють. Вони не розміють, що заперечення, які висуваються, стосуються лише негідних методів й не заперечують кінцевих цілей, на досягнення яких спрямовані їхні зусилля. Вони не готові визнати можливість того, що їм буде простіше досягти своїх цілей, якщо вони будуть слідувати порадам економістів, а не зневажливо їх відкидати. Вони називають ворогом нації, раси або групи будь-кого, хто ризикне висловити щонайменшу критику на адресу їхніх улюблених заходів.
ЧАСТИНА I. КРАХ ЛІБЕРАЛІЗМУ У НІМЕЧЧИНІ ред.
Глава I. Лібералізм у Німеччині ред.
- Було б фундаментальною помилкою вважати, що нацизм представляє собою воскресіння або продовження політики й умонастрою ancien regime або прояв "пруського духу".
- Жодний з німців нічого не доклав до розвитку великої системи ліберальної думки, яка трансформувала структуру суспільства й замінила владу королів й їхніх фавориток владою народу. Філософи, економісти й соціологи, які брали участь у розвитку цих ідей, говорили англійською або французькою мовою.
Глава II. Тріумф мілітаризму ред.
ЧАСТИНА II. НАЦІОНАЛІЗМ ред.
Глава III. Етатизм ред.
- Найбільш важливою подією у історії останнього століття було витіснення лібералізму етатизмом.
Етатизм предстає одразу у двох іпостасях: соціалізму і інтервенціонізму. Вони переслідували спільну ціль - безумовне підкорення індивіда державі, суспільному апарату стримування й примусу.
- За своєю сутністю держава є апаратом стримування й примусу. Характерна риса його діяльності у тому, щоб силою або погрозою застосування сили примусити людей поводити себе інакше, аніж їм того б хотілося.
- Найбільшою небезпекою для цивілізації є правління некомпетентних, корумпованих або підлих людей. З усіх бід, яких зазнавало людство, найбільші були спричинені дурними урядами. Держава може стати, як це часто бувало в історії, головним джерелом бід та нещастя.