Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна

Людвіґ фон Мізес (1881—1973) — австрійський і американський економіст, основоположник неолібералізму, засновник австрійської школи економіки.

Всемогутній уряд: сходження тотальної держави та тотальна війна
Вікіпедія
Вікіпедія
Вікіпедія
Вікіпедія

Книга Людвіга фон Мізеса "Всемогутній уряд: сходження тотальної держави і тотальна війна" (англ. Omnipotent Government: The Rise of Total State and Total War), 1944.
У книзі представлено критику політичних, соціальних та економічнх ідеологій, які визначили історію Західної Європи і США впродовж останніх 200 років. Автор детально аналізує, як у специфічних історичних і географічних умовах у Німеччині ці ідеології (етатизм і націоналізм) породили прагнення до автаркії і завоювань, ставши причиною Другої світової війни. Мізес першим показав, що нацизм і фашизм представляють собою тоталітарні колективістичні системи, маючи набагато більшого з комунізмом, аніж з капіталізмом вільного ринку. Більше того, вони є логічним наслідком неприборканого етатизму і мілітаризму дофашистських суспільтсв. У просоченій марксизмом інтелектуальній атмосфері 1940-х років встановлений Мізесом зв'язок фашизму з марсксистським соціалізмом став справжнім шоком.

Вступ Редагувати

  • Націоналізм намагається забезпечити добробут для усього народу або окремих груп громадян за рахунок заподіяння шкоди іноземцям. Найбільш відомий метод сучасного націоналізму - дискримінація іноземців у сфері економіки.
  • У світі вільної торгівлі і демократії немає стимулів для війн і завойювань.
  • Термін etatism (від фр. etat - держава) здається мені більш вдалим, ніж statism (від англ. state - держава - прим. перекл.). Він ясно відображує той факт, що ідеологія етатизму виникла не у англосаксонському світі й була засвоєна ним лише згодом.
  • Захист доктрини за допомогою поліції, погрозі і насильства - свідчення її внутрішньої слабкості. Навіть якщо б ми не мали інших методів оцінки нацистських доктрин, достатнім доказом слугував би один-єдиний факт того, що вони потребують заступництва гестапо.
  • Ідеали лівих повністю втілено у Радянській Росії, Тут володарює пролетаріат й марксизм є пануючим вченням.
  • Нехай приклад Німеччини стане застереженням для усіх. Німецька Kultur була приречена у той день 1870 р., коли один з найбільш видатних німецьких вчених - Еміль Дюбуа-Реймон - зміг публічно похвалитися, не зустрівши ніяких заперечень, що Берлінський університет слугує "інтелектуальним охоронцем дома Гогенцоллернів". Там, де університети стають охоронцями, а вчені прагнуть зайняти своє місце на "науковому фронті", вже широко відкриті двері для варварства. Марними є надії перемогти тоталітаризм за допомогою тоталітарних методів. Свободу можуть завойовувати лиш люди, беззастережно віддані принципам свободи.
  • Більшість людей є нетерппимі до будь-якої критики соціально-економічних переконань, які вони розділяють. Вони не розміють, що заперечення, які висуваються, стосуються лише негідних методів й не заперечують кінцевих цілей, на досягнення яких спрямовані їхні зусилля. Вони не готові визнати можливість того, що їм буде простіше досягти своїх цілей, якщо вони будуть слідувати порадам економістів, а не зневажливо їх відкидати. Вони називають ворогом нації, раси або групи будь-кого, хто ризикне висловити щонайменшу критику на адресу їхніх улюблених заходів.

ЧАСТИНА I. КРАХ ЛІБЕРАЛІЗМУ У НІМЕЧЧИНІ Редагувати

Глава I. Лібералізм у Німеччині Редагувати

 
Вікіпедія
  • Було б фундаментальною помилкою вважати, що нацизм представляє собою воскресіння або продовження політики й умонастрою ancien regime або прояв "пруського духу".
  • Жодний з німців нічого не доклав до розвитку великої системи ліберальної думки, яка трансформувала структуру суспільства й замінила владу королів й їхніх фавориток владою народу. Філософи, економісти й соціологи, які брали участь у розвитку цих ідей, говорили англійською або французькою мовою.

Глава II. Тріумф мілітаризму Редагувати

ЧАСТИНА II. НАЦІОНАЛІЗМ Редагувати

Глава III. Етатизм Редагувати

 
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
  • Найбільш важливою подією у історії останнього століття було витіснення лібералізму етатизмом.

Етатизм предстає одразу у двох іпостасях: соціалізму і інтервенціонізму. Вони переслідували спільну ціль - безумовне підкорення індивіда державі, суспільному апарату стримування й примусу.

  • За своєю сутністю держава є апаратом стримування й примусу. Характерна риса його діяльності у тому, щоб силою або погрозою застосування сили примусити людей поводити себе інакше, аніж їм того б хотілося.
  • Найбільшою небезпекою для цивілізації є правління некомпетентних, корумпованих або підлих людей. З усіх бід, яких зазнавало людство, найбільші були спричинені дурними урядами. Держава може стати, як це часто бувало в історії, головним джерелом бід та нещастя.

Глава IV. Етатизм і націоналізм Редагувати

Глава V. Спростування низки помилкових пояснень Редагувати

ЧАСТИНА III. НІМЕЦЬКИЙ НАЦИЗМ Редагувати

Глава VI. Характерні риси німецького націоналізму Редагувати

Глава VII. Соціал-демократія у імператорській Німеччині Редагувати

Глава VIII. Антисемітизм і расизм Редагувати

Глава IX. Веймарська республіка та її крах Редагувати

Глава X. Нацизм як загальносвітова проблема Редагувати

ЧАСТИНА IV. МАЙБУТНЄ ЗАХІДНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ Редагувати

Глава XI. Ілюзії всесвітнього планування Редагувати

Глава XII. Проекти мирного врегулювання Редагувати

Заключення Редагувати