Гера́кл (грец. Ηρακλής), з латини Геркулес (лат. Hercules), Алкід (лат. Alcīdēs) — ім'я кількох персонажів давньогрецької міфології. Найбільш відомий з них — герой, напівбог, син бога Зевса та земної жінки Алкмени, найбільше відомий своїми 12 подвигами на службі в царя Еврістея, боротьбою з велетнями та звільненням Прометея. Праонук Персея. У переносному розумінні Геракл (Геркулес) є символом велетенської сили, нездоланності, мужності та винах-ідливості.

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:


Геракл (Геркулес)
міфологічний давньогрецький герой, напівбог, у давньоримській міфології Геркулес
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  • …маленький Геракл вже міцно спав, затиснувши в кулаках задушених змій; вони бовталися тепер, як дві мотузки, по боках колиски.[1]
  • Тіресій провістив Амфітріону, що, коли Геракл виросте, він не тільки переможе всіх звірів і людей, але й допоможе самим богам впоратися зі страшними сторукими гігантами, які живуть на краю землі.[2]

Немейський лев ред.

  • Геракл підібрав свої стріли і похитав головою — їхні бронзові наконечники зовсім розплющилися. Він повісив лук на плече і, міцно стискаючи в руках палицю, побіг слідом за левом, дивуючись несподіваному боягузтву такого зухвалого звіра.
 
Геракл і Немейський лев
  • У глибині печери він побачив два зелених вогника, два страшні ока лютого лева, і з жахом покинув печеру.
  • Так Геракл ганявся за звіром до пізньої ночі, поки нарешті не зрозумів, що ніколи не наздожене звіра, якщо не придумає якоїсь хитрості.
  • іднявши палицю, Геракл зі страшною силою вдарив звіра по голові. Удар був такий сильний, що кам'яний череп тріснув. Немейський лев упав до ніг Геракла і забився в судомах, намагаючись піднятися на ноги. Тоді Геракл схопив його руками за горло і стискав до тих пір, поки звір не задихнувся.

Моларх скрикнув од несподіванки — він побачив перед собою Геракла, який за тридцять днів обріс бородою і густим кошлатим волоссям, зовсім як грізний бог лісу Пан. Над головою Геракла замість шолома височила морда Немейського лева, а тіло було вкрите кам'яною шкурою, твердою, як панцир…

  • Моларх скрикнув од несподіванки — він побачив перед собою Геракла, який за тридцять днів обріс бородою і густим кошлатим волоссям, зовсім як грізний бог лісу Пан. Над головою Геракла замість шолома височила морда Немейського лева, а тіло було вкрите кам'яною шкурою, твердою, як панцир…[3]

Лернейська гідра ред.

  • Від запаху отруйних трав кров прилила до голови. Обережно намацуючи шлях, Геракл крокував з купини на купину, а болото здіймалося й хиталося під ним.
 
Геракл і Лернейська гідра
  • Схопивши камінь, Геракл повис на віжках, а Іолай хльоснув коней, і вони, дружно рвонувши колісницю, витягли Геракла на край трясовини.
  • Страшна Гідра гналася за ним так стрімко, що Гераклові довелося захищатися мечем від зміїних жал.
  • Геракл став міркувати, як йому виманити Гідру на землю. Він наказав Іолаєві заїхати на північний край болота, звідки дув вітер, і підпалити сухий очерет.
  • Тільки-но перша голова змії торкнулася землі, Геракл одним стрибком наступив їй на шию і помахом меча відтяв її геть. Тоді решта вісім голів, випустивши жала і оголивши отруйні зуби, накинулися на Геракла.
  • Одну за одною відрубав він ще сім голів, але дев'яту, найлютішу і найбільшу, він ніяк не міг відрубати, тому що вона була безсмертною.
  • Він уже втрачав надію здобути перемогу над Гідрою, як раптом йому сяйнула щаслива думка. Він став кричати Іолаєві, щоб той приніс йому палаючу гілку дерева.
  • Тільки-но Геракл відрубував зміїну голову, Іолай припікав палаючою гілкою криваву рану.
  • Тріумфуючи перемогу, Геракл вмочив свої стріли в отруйну зміїну кров і просочив їх зміїною отрутою, щоб стріли вбивали на смерть.[4]

Ериманфський вепр ред.

  •  

Але знову, перш ніж звір встиг кинутися на нього, Геракл відскочив убік. Ставши так, щоб сонячні промені відбивалися від гладенької поверхні щита, Геракл пустив цілий сніп променів у налиті кров'ю очі чудовиська і з гучним криком почав гамселити по щиту дубиною.

  •  

Однак Геракл невідступно гнався за ним, не перестаючи гриміти щитом і час від часу страшенно кричав.

  •  

Тоді Геракл закричав так пронизливо і вдарив по щиту з такою силою, що переляканий звір впав у пухкий сніг і загруз по самісінькі вуха. Як не бився, як не гарчав вепр, він усе глибше загрузав у глибокому заметі.[5]


Джерела ред.

  • Міфи Стародавньої Греції у переказі Льва та Всеволода Успенських= https://xn--80aaukc.xn--j1amh/– Дитячі книги з малюнками українською мовою

Ілюстрації – С.Бордюг.

Примітки ред.