Герострати (роман)

книга

«Герострати» — філософський роман української письменниці Емми Андрієвської, що містить міркування про Бога, людину та світ.

Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати

ред.
  •  

У вічності зло не існує, хібащо тільки добро, яке існує саме собою і яке люди без протиставлення його злу відмовляються пізнати, мовляв добро без зла не пізнавальне. Наче на те, аби пізнати яблуко, конче треба пізнати кислу капусту![1]

  •  

Зло існує лише в смертному. Зло не що інше, як вияв смертности, і людство лише через непослідовність приписує йому самостійне значення, протиставивши його доброті. До доброти не існує протилежностей. Відсутність доброти це не зло, а порожнє місце. Бо не злом міряється доброта, а лише добром.[2]

  •  

Бог — лише добрий, лише добро. Вже тому, що все вічне позбавлене натяку на зло, оскільки це суперечить самому поняттю вічності. З хвилиною, коли вічне виявило б у собі первні зла, воно перестало б існувати.[3]

  •  

З того часу, як людина усвідомила себе людиною, тобто обмеженою смертним, її спалює туга за вічністю, і цим вона різниться від інших сотворінь, в яких підсвідоме прагнення вічности, як і в усьому існуючому, обмежується лише інстинктами продовження роду. Вже в самому понятті людина заложена туга за вічністю, і то за особистою вічністю.[4]

  •  

Що поганого у геростратизмі, … коли бажання вічності природна річ, так само як процес прийняття їжі чи травлення?… Тільки геростратизм це — гіперболізація природної речі чи, якщо хочете, стану. Це не просто собі бажання вічности, а за всяку ціну прагнення вхопити вічність за роги.[5]

  •  

Кожна атеїстична худобина, яка або не хоче, або боїться признатися в атеїзмі, запевняє, ніби вона вірить у Нірвану! Просто пошесть пішла на буддизм чи що![6]

  •  

Пам'ятай одну споконвічну засаду: той, хто вперто ганить інших, сам неодмінно закаляв рильце в пушок. Не забувай цього. Це ходяча істина, яка підтверджується на кожному кроці.[7]

  •  

Ех, слова, слова! Це лише скриньки, а як вмістити почуття в скриньки? Неможливо.[8]

  •  

Кожен великий поет чи письменник рано чи пізно пише пророчі речі. Справжній поет неминуче пророк. Це закон.[9]

  •  

Хіба вибір дається будь-коли забути? Хіба він не існує в людині від початку, і все залежить від того, виключно від того, коли людина це собі усвідомить?[10]

Цитати про твір

ред.

Роман «Герострати» нагадує шахову партію. В шахи грають початківці, середнячки-розрядники і грають гросмейстери. Чи розуміють щось початківці й більшість середнячків у гросмейстерських партіях — вони настільки складні, що їх наперед можуть передбачити тільки гросмейстери. Роман «Герострати» — це ґросмейстерська теорія і практика шахів у літературі. [11]

Примітки

ред.
  1. Герострати, 1971, с. 39
  2. Герострати, 1971, с. 41
  3. Герострати, 1971, с. 42
  4. Герострати, 1971, с. 43
  5. Герострати, 1971, с. 52
  6. Герострати, 1971, с. 79
  7. Герострати, 1971, с. 84
  8. Герострати, 1971, с. 211
  9. Герострати, 1971, с. 213
  10. Герострати, 1971, с. 500
  11. Деко, Олександр (2000). "Проза Емми Андієвської : спроба аналізу". Соборність 1: 92–108.

Джерела

ред.

Андрієвська Емма. Герострати. — Мюнхен: Сучасність, 1971. — 500 с.