Герман Гессе

німецький письменник, філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1946)
(Перенаправлено з Гесе Герман)

Герман Гессе (нім. Hermann Hesse; 1877–1962) — німецький і швейцарський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1946).

Герман Гессе
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.

«Нарцис і Ґольдмунд» (1930)

ред.
  • Не завжди власні бажання вирішують долю і покликання людини, є щось інше, наперед визначене.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 28)
  • Я стану, гадаю, монахом, стану священником, настоятелем, а може й аббатом. Я думаю так не тому, що хочу цього, Я не прагну посад. Але вони будуть покладені на мене.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 28)
  • Наша мета полягає не в тому, щоб перейти один в одного, а щоб один одного пізнати, бачити в іншому і вчитися шанувати в ньому те, ким він є: протилежністю й доповненням іншого.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 42)
  • Серйозно я сприймаю в тобі те, що вважаю суттєвим і необхідним. Навіщо ти хочеш бачити, що власне твоїм думкам надають особливої ваги, коли в тебе так багато інших обдарувань?
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 42)
  • Ти не вчений і не монах — вченого чи монаха можна зробити і з простішої породи. Тобі здається, що ти порівняно зі мною не такий вчений, не так майстерно мислиш логічно, ти замало побожний. О ні, проте мені здається, що ти замало є самим собою.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 43)
  • Тим, хто не спить, я назива. такого, хто розуміє й усвідомлює себе самого, свої найглибинніші, безтямні сили, потяги та слабості і вміє з ними рахуватися. Навчитися тобі цього — це і може бути сенсом твоєї зустрічі зі мною. У тебе, Ґольдмунде, дух і природа, свідомість і світ уяви дуже далекі одне від одного. Ти забув своє дитинство, воно домагається тебе із глибин твоєї власної душі. І воно змушуватиме тебе страждати, аж поки ти його не почуєш.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 43)
  • Натури подібні дотебе, оті із сильними та ніжними почуттями, люди натхненні, мрійники, поети, закохані, вони майже завжди переважають нас, людей учених. Ваше походження — від матері. Ви живете сповна, вам дано силу любові і вміння переживати. Ми, люди духу, хоча часто й здається, що вказуємо вам дорогу та керуємо вами, на повну не живемо, ми живемо ніби на висушеній землі.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 44)
  • Мислення з уявленнями не має нічого спільного. Воно відбувається не в образах, а в поняттях і формулах. Власне там, де зупиняються образи, починається філософія.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 127)
  • Для нас, послідовників Арістотеля і святого Томи, найвище з усіх понять — це досконале буття. Досконале буття — це Бог. Все інше, що існує, існує лише наполовину, лише частково, воно у процесі становлення, воно різнорідне, склідається зі спроможностей. Бог натомість не різнорідний тип, він — щось одне, у нього немає якихось спроможностей, він цілком і повністю є дійсністю. А ми — минущі, ми стараємося, ми — спроможності, для нас не існує довершеності, не існує повного буття. Але там, де ми робимо крок від потенції до дії, від спроможності до здійснення, ми беремо участь у справжньому бутті, ми стаємо на якусь крихту подібнішими до досконалого, до божественного. Це й означає здійснити себе. Ти ж повинен знати цей процес зі свого власного досвіду. Адже ти митець і створив чимало фігур. Коли тобі одна з таких фігур справді вдалася, коли ти образ людини звільнив від випадковостей і привів до чистої форми — тоді ти як митець зробив дійсним цей людський образ.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 128)
  • Чисте мислення, вправляти яке і навчати якого є моїм завданням, вимагає певного захисту від зовнішнього світу.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 128)
  • Немає ніякого потойбічного світу. Засохле дерево мертве назавжди, замерзлий птах ніколи не повернеться до життя, так само й людина не повернеться, коли померла.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 140)
  • Бог погано створив світ, нам не треба Його вихваляти, та Йому не дуже й важливо, чи я Його прославляю чи ні. Погано Він створив світ.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 140)
  • Без матері не можна любити. Без матері не можна померти.
(Нарцис і Ґольдмунд / Пер. Іван Герасим // Всесвіт. — С. 142)

Інші цитати

ред.
  • Життя кожної людини є шлях до самої себе.[1]
  • Коли ненавидиш когось, ти ненавидиш у цій особі щось таке, що є і в тобі. Те, чого нема в нас самих, нас не хвилює.[1]
  • Краще терпіти зло, ніж чинити його.[1]
  • Не існує реальності іншої, ніж та, що в нас самих.[1]
  • Творіння мистецтва набагато надійніші й довговічніші, ніж творіння сили, і переживають їх на цілі тисячоліття.[1]
  • Істина повинна бути пережитою, а не вивченою.[2]
  •  

Кожна людина вважає страждання, що випали на її долю, найвеличнішими[3].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 1169.
  2. Мудрість віків: вибр. афоризми / упоряд. М. О. Пушкаренко. — К.: Богдана, 2009. — С. 56.
  3. 100 ФАКТІВ З ЖИТТЯ 100 НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ З ЛІТЕРАТУРИ

Література

ред.
  • Гессе, Герман. Нарцис і Ґольдмунд: Роман / Пер. з нім. Іван Герасим // Всесвіт. — 2011. — 5/6. — С. 25-142.
  • Гессе, Герман. Сіддхартха: Повість; Степовий вовк: Роман / Пер. з нім. Олекси Логвиненка та Євгена Поповича. — К.: Молодь, 1992. — 256 с.