Гілларі Клінтон
Гі́лларі Діа́на Ро́дем Клі́нтон (англ. Hillary Diane Rodham Clinton, нар. 26 жовтня, 1947, Чикаго, Іллінойс, США) — американська політична і державна діячка, державна секретарка США (2009—2013), сенаторка від штату Нью-Йорк (2001—2009), перша леді США (1993—2001) та кандидатка на посаду президентки США на виборах 2016 року.
Гілларі Клінтон | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати Гілларі Клінтон
ред.Права людини — це права жінок, а права жінок — це права людини.[1] |
Найстрашніше, що може трапитися в демократії — так само як і в житті кожної людини — це стати циніком щодо майбутнього і втратити надію.[1] |
Давно настав той час, коли жінки повинні зайняти належне їм місце — поруч з чоловіками, в залах, де вирішуються долі їхніх дітей і онуків.[1] |
Я вірю в те, що будь-яке завдання, якщо до нього братися з оптимізмом і позитивним настроєм, можна виконати.[2] |
Думаю, рухатися вперед і по-справжньому розкрити свій хист багатьом молодим жінкам заважає «ген перфекціонізму». Спробуйте змінити підхід: замість того, щоб домагатися досконалості, націльтеся на те, щоб робити все «загалом добре». Нагадуйте собі, що не обов’язково бути ідеальною. Більшість чоловіків ніколи не страждає із цього приводу. Їхній підхід простий: визначити, де відкривається сприятлива можливість і як її «зловити». Вони не думають: «О Господи, я не ідеальна, у мене сьогодні жахлива зачіска, я взула не ті туфлі».[2] |
Гадаю, що я могла б залишатися вдома, пекти пиріжки й пити чай. Але вирішила зреалізуватися в тій професії, якій присвятила себе ще до того, як мій чоловік став політиком.[2] |
З книги «Важкі рішення» (2014)
ред.Інструменти можуть використовуватись як для доброї справи, так і для злої, так само, як сталь можна використати для будування лікарень, і танків, а ядерна енергія може виробляти електроенергію для міста, а може й знищити його[3]. |
Я бачила на власні очі, як новаторство виводить людей з бідності і дозволяє їм керувати власним життям[3]. |
Ті самі властивості, які зробили інтернет чинником небаченого поступу завдяки його відкритості, егалітарності, охопленню користувачів і швидкості, безприкладно збільшили злочинність. Відомо, що інтернет є джерелом не тільки інформації, але й дезінформації, і це лише початок[3]. |
Коли ми їздили туди, де треба бути особливо пильним, як, наприклад, у Росію, наш департамент безпеки часто попереджав нас, щоб ми залишали в літаку мобілки «BlackBerry», ноутбуки, все, що мало вихід на зв’язок із зовнішнім світом, ще й акумулятори виймали, щоб запобігти входу в наші пристрої чужим розвідслужбам[3]. |
Один із способів захисту матеріалу полягав у тому, що його треба було читати у світлонепроникному тенті в готельному номері. У менш підготовленому середовищі нам пропонували імпровізувати, наприклад читати секретний матеріал, укрившись ковдрою. [...] Неодноразово мене попереджали не говорити відверто у номері готелю[3]. |
У перехідний період, перш ніж стала держсекретарем, я прочитала есе в часописі «Foreign Affairs» під назвою «Американський погляд: влада в добу інтернету» ЕннМері Слотер, декана Школи публічних і міжнародних відносин імені Вудро Вільсона в Прінстоні. Її концепція мереж наголошувала на архітектурі інтернету, але водночас зачіпала ширшу проблематику. Ішлося про всі способи самоорганізації людей у XXI сторіччі: співпраця, спілкування, торгівля, навіть боротьба[3]. |
У добу, коли з міркувань безпеки обмежувався контакт з чужинцями, соціальні мережі давали можливість напряму слухати людей, навіть у відносно закритих спільнотах. Онлайн перебувало понад 2 млрд користувачів, майже третина людства. Інтернет перетворився на суспільний простір XXI сторіччя, на світовий майдан, шкільний клас, торговельний центр, кав’ярню, тому й американські дипломати мали там бути[3]. |
Примітки
ред.