Кіпіані Давид Давидович
Давид Давидович Кіпіані (1951, Тбілісі, СРСР — 2001, Тбілісі, Грузія) — грузинський радянський футболіст, нападник або півзахисник. Гравець збірної Радянського Союзу. Бронзовий призер літніх Олімпійських ігор 1976 року в Монреалі. Заслужений майстер спорту СРСР.
| Давид Кіпіані | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Про нього
ред.Грати з Кіпіані було одне задоволення. Це справжній майстер. Ми розуміли один одного з напівслова. Звичайно, йому було непросто на тренуваннях у Лобановського — там же зовсім інша робота в порівнянні з тією, до якої звик Дато. Але він, зціпивши зуби, працював до сьомого поту і перемагав самого себе. |
|||||
| — Леонід Буряк[1]. |
Мені здається, буде зайвим казати про те, яким першокласним був цей гравець. Я ж хочу відзначити його ставлення до суддів, партнерів і суперників, в яких перевірялися і коректність, і витримка. Кіпіані був вихованою людиною. Проти нього нерідко застосовувалися заборонені прийоми, але на моєму суддівському шляху він ніколи не відповідав грубістю на грубість. А карав суперника голами. Я жодного разу не пред'являв Кіпіані червону картку. Та й жовту теж щось не пригадаю. |
|||||
| — Вадим Жук (Мінськ), футбольний арбітр міжнародної категорії[1]. |
Чим красивий футбол, заради чого народ ходить на нього, — все це було в Кіпіані. Я не знаю міста, де б у нього не було палких прихильників: його любили, як рідного, і в Москві, і в Києві, і в Ташкенті, і в Єревані... Адже Кіпіані — це надбання не тільки Грузії, але і всього колишнього Радянського Союзу. |
|||||
| — Олександр Чивадзе[1]. |
Дато за манерою гри порівнюють з Кройфом. Доречне порівняння. До речі, для нього Кройф був ідолом. Я пам'ятаю, в 74-му, під час чемпіонату світу в Німеччині, Кіпіані був травмований і поїхав в Ужгород, тому що в цьому місті можна було дивитися всі матчі чемпіонату. Він зауважив, що Кройф був на полі, по суті, граючим тренером. І з часом сам взяв на себе цю нелегку ношу. Я навіть не можу виділити якийсь один з його матчів — у нього не було провальних ігор. Тільки блискучі. Такі, як з «Фейєноордом», з «Вест Хемом», з «Карл Цейссом», коли в 81-му ми здобули перемогу в Кубку кубків. |
|||||
| — Олександр Чивадзе[1]. |
Примітки
ред.- ↑ а б в г Кіпіані Давид Давидович (російська). Сборная России по футболу. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 24 квітня 2021.
