Дани́ло Зато́чник, Даниїл Заточник (можливо, ХІІ ст.) — автор послання до князя (в одних списках адресат — князь новгородський Ярослав Володимирович, в інших — Ярослав Всеволодович).

Данило Заточник
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

Із твору «СЛОВО», кін. XII — поч. ХIII ст.Редагувати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


БРедагувати

  •  

Багато хто, пане князю,
Зі мною дружиться,
Заживаючи зі мною хліба-солі,
А при напасті як вороги стають.
А це намагаються кинути під ноги твої,
Очима-бо зі мною плачуть,
А серцем з мене сміються[1].

  •  

Багатого мужа всі знають,
А убогого мужа і свої знати не хочуть.
Багатий заговорить — всі замовкнуть
І вознесуть слово його під хмари,
А убогий заговорить, то й ті ж на нього цитьнуть[1].

ДРедагувати

  • Дивніше дива, якщо хто візьме жону потворну заради набутку.
  •  

Дівчина-бо погубляє красу свою перелюбством,
А муж мужність свою — грабіжництвом[2].

  • Дівиця ж бо губить красу свою блудством, а муж мужність свою — злодійством.
  • Добра жона — вінець мужеві своєму і безжурність, а зла жона — люта печаль, зубожіння дому.
  • Дуб міцний корінням численним, отак і град наш — урядуванням.

ЗРедагувати

  •  

Залізо переплавиш,
А поганої жони не навчиш.
Погана-бо жона ні повчання не слухає,
Ні церковників у честі не має,
Ні Бога не боїться, ні людей не стидиться[3].

  • Залізо розтопиш, а злої жони не навчиш.
  • Золото топиться вогнем, а людина напастями; пшениця, коли товкти її дуже, хліб чистий дає, людина в печалі набуває розум довершений.

КРедагувати

  •  

Коли ж, княже, зжере синиця орла,
Коли каміння попливе по воді,
Коли буде свиня брехати на білку,
Тоді нерозумний розуму навчиться[2].

ЛРедагувати

  • Ліпше вже вола бурого в дім свій увести, як жону погану взяти.
  • Ліпше в утлій лодії плисти, ніж злій жоні таїни звідати.
  •  

Ліпше каміть довбати, аніж погану жону взяти й учити[3].

  •  

Ліпше чути заперечення мудрих,
Аніж потакання нерозумних[2].

МРедагувати

  • Мерця не розсмішити, глупака не навчити.
  • Міль ризи їсть, а печаль — людину.
  • Мова довга не є добро.
  • Мужа доброго пославши, мало йому кажи, а нерозумного пославши, і сам за ним не лінуйся йти.
  •  

Мужі золото здобудуть,
А золото мужів не здобуде[1].

НРедагувати

  •  

Не животина між животинами — коза,
Не звір між звірами вуж,
Не риба між рибами — рак,
Не птиця між птицями — нетопир[4],
Не дерево між деревами — шипшина,
А муж між мужами,
якщо ним жона володіє[2].

  •  

Не можна ні мертвяка розсмішити,
Ані нерозумного розуму навчити[2].

  •  

Не сій на межі жита,
Ані мудрості на серці нерозумних.
Нерозумних-бо не орють, не сіють,
Ні в житницю збирають — вони самі родяться[2].

  • Немає на землі нічого лютішого за жіночу злобу.
  • Не муж між мужами, якщо ним жона володіє.
  • Не забороняй глупому глупство чинити, то й не уподібнишся до нього.
  • Не море топить кораблі, а вітри.
  • Не сій на межі жита, ані мудрості на серці нерозумних.
  •  

Ні багатства, ні вбожества, Господи, не дай мені.
Якщо буду багатий, то гордим стану,
Якщо буду вбогий, то промишлятиму про розбій і про грабіж[1].

ОРедагувати

  •  

Очі-бо мудрих жадають добра,
А нерозумних — бенкету в домі[2].

ПРедагувати

  •  

Пане мій, не дивись на зовнішність мою,
А дивись, який я зсередини,
Но хоч одягом і бідний,
Зате розумом багатий[1].

  •  

Псам-бо і свиням не треба золота,
А нерозумному мудрих слів[2].

ХРедагувати

  •  

Хробак дерево тлить, а погана жона
Мужа свого дім губить[3].

  • Хробак дерево точить, а погана жона мужа свойого дім губить.
  • Хто доброму господареві служить, здобуде свободу, а злому господареві служитиме — здобуде рабство ще гірше.

ЧРедагувати

  • Чиї ризи багаті, того й мова поважна.

ЩРедагувати

  • Що є жона зла? Мирський бунт, засліплення розуму, начальниця всілякій злобі, у церкві бісівська митниця, поборниця гріха, завада спасінню.
  •  

Що ж гірш од лева між четвероногими звірами?
Що од змії гірше між тих, які на землі плазують, —
Од всього того гірша жона погана[3].

ЯРедагувати

  •  

Як в утлий міх лити, так нерозумного навчати[2].

  •  

Як невід не вдержить води, тільки саму рибу,
Так і ти не вдержуй золота і срібла[1].

  •  

Якось жона вмерла в одного мужа,
Він через п’ять років почав продавати свої діти.
І люди мовили йому: «Чому продаєш діти?»
Він одмовив: «Якщо вродились вони в матір,
То, як виростуть, мене продадуть»[3].

  • Якщо котрийсь муж, дивлячись на красу жони своєї і слухаючи слів її улесливих, починає їй віри йняти, а на ділі її не випробує, то буде проклятий.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати