Данило Заточник

Дани́ло Зато́чник, Даниїл Заточник (можливо, ХІІ ст.) — автор послання до князя (в одних списках адресат — князь новгородський Ярослав Володимирович, в інших — Ярослав Всеволодович).

Данило Заточник

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Із твору «СЛОВО», кін. XII — поч. ХIII ст.

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

Багато хто, пане князю, Зі мною дружиться, Заживаючи зі мною хліба-солі, А при напасті як вороги стають. А це намагаються кинути під ноги твої, Очима-бо зі мною плачуть, А серцем з мене сміються.

Багатого мужа всі знають, А убогого мужа і свої знати не хочуть. Багатий заговорить — всі замовкнуть І вознесуть слово його під хмари, А убогий заговорить, то й ті ж на нього цитьнуть.

Д

• Дивніше дива, якщо хто візьме жону потворну заради набутку.

Дівчина-бо погубляє красу свою перелюбством, А муж мужність свою — грабіжництвом.

• Дівиця ж бо губить красу свою блудством, а муж мужність свою — злодійством.
• Добра жона — вінець мужеві своєму і безжурність, а зла жона — люта печаль, зубожіння дому.
• Дуб міцний корінням численним, отак і град наш — урядуванням.
• Дурнів не кують, не відливають, але вони самі народяться.

З

Залізо переплавиш, А поганої жони не навчиш. Погана-бо жона ні повчання не слухає, Ні церковників у честі не має, Ні Бога не боїться, ні людей не стидиться.

• Залізо розтопиш, а злої жони не навчиш.
• Злато спокушається вогнем, а людина - напастями; пшениця, коли товкти її дуже, хліб чистий дає, людина в печалі набуває розум довершений

К

Коли ж, княже, зжере синиця орла, Коли каміння попливе по воді, Коли буде свиня брехати на білку, Тоді нерозумний розуму навчиться.

Л

• Ліпше вже вола бурого в дім свій увести, як жону погану взяти.
• Ліпше в утлій лодії плисти, ніж злій жоні таїни звідати.

Ліпше каміть довбати, аніж погану жону взяти й учити.

Ліпше чути заперечення мудрих, Аніж потакання нерозумних.

М

• Мерця не розсмішити, глупака не навчити.
• Міль ризи їсть, а печаль — людину.
• Мова довга не є добро.
• Мужа доброго пославши, мало йому кажи, а нерозумного пославши, і сам за ним не лінуйся йти.

Мужі золото здобудуть, А золото мужів не здобуде.

Н

Не животина між животинами — коза, Не звір між звірами вуж, Не риба між рибами — рак, Не птиця між птицями — нетопир, Не дерево між деревами — шипшина, А муж між мужами, якщо ним жона володіє.

Не можна ні мертвяка розсмішити, Ані нерозумного розуму навчити.

Не сій на межі жита, Ані мудрості на серці нерозумних. Нерозумних-бо не орють, не сіють, Ні в житницю збирають — вони самі родяться.

• Немає на землі нічого лютішого за жіночу злобу.
• Не муж між мужами, якщо ним жона володіє.
• Не забороняй глупому глупство чинити, то й не уподібнишся до нього.
• Не море топить кораблі, а вітри.
• Не сій на межі жита, ані мудрості на серці нерозумних.

Ні багатства, ні вбожества, Господи, не дай мені. Якщо буду багатий, то гордим стану, Якщо буду вбогий, то промишлятиму про розбій і про грабіж.

Не можна ні мертвяка розсмішити, ні нерозумного розуму навчити <ref name="af_f">

О

Очі-бо мудрих жадають добра, А нерозумних — бенкету в домі.

П

Пане мій, не дивись на зовнішність мою, А дивись, який я зсередини, Но хоч одягом і бідний, Зате розумом багатий.

Псам-бо і свиням не треба золота, А нерозумному мудрих слів.

У

У кого ризи світлі, в того і мова чесна.<ref name="af_f">

Х

Хробак дерево тлить, а погана жона Мужа свого дім губить.

• Хробак дерево точить, а погана жона мужа свойого дім губить.
• Хто доброму господареві служить, здобуде свободу, а злому господареві служитиме — здобуде рабство ще гірше.

Ч

• Чиї ризи багаті, того й мова поважна.

Щ

• Що є жона зла? Мирський бунт, засліплення розуму, начальниця всілякій злобі, у церкві бісівська митниця, поборниця гріха, завада спасінню.

Що ж гірш од лева між четвероногими звірами? Що од змії гірше між тих, які на землі плазують, — Од всього того гірша жона погана.

Я

Як в утлий міх лити, так нерозумного навчати.

Як невід не вдержить води, тільки саму рибу, Так і ти не вдержуй золота і срібла.

Якось жона вмерла в одного мужа, Він через п’ять років почав продавати свої діти. І люди мовили йому: «Чому продаєш діти?» Він одмовив: «Якщо вродились вони в матір, То, як виростуть, мене продадуть».

• Якщо котрийсь муж, дивлячись на красу жони своєї і слухаючи слів її улесливих, починає їй віри йняти, а на ділі її не випробує, то буде проклятий.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7