Десанка Максимович
Де́санка Ма́ксимович (серб. Десанка Максимовић / Desanka Maksimović; 1898 — 1993) — сербська поетка, професор літератури, дійсний член Сербської академії наук і мистецтв.
| Десанка Максимович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати Десанки Максимович
ред.- Замолоду я чітко бачила у навколишньому непереборну суперечність: з одного боку — безбережність вічності, з другого — швидкоплинність, тлінність усього, що створюється людьми та природою… Сьогодні, озираючись на все, написане мною, я розумію, що гостре відчуття цієї суперечності й становило осердя моєї поезії.[1]
- Я йду дорогою життя, в душі у мене люстро — як душа, тепле, мов осика, трепетне, як джерело, прозоре та сріблясте.[2]
- Чорна людина йде
- вгору зеленим шляхом
- і перших розквітлих зірок
- торкає плечима…[3]
- Чорна людина йде
Примітки
ред.- ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 95
- ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 96
- ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 96
- ↑ Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.2: Л-Я / ред. Н. Михальська. — Тернопіль: "Навчальна книга-Богдан", 2006. — С. 97
