Джакомо Казанова

Джакомо Казанова (фр. Giacomo Casanova; іт. Giacomo Casanova 1725–1798) — італійський авантюрист та мандрівник, письменник. Класик французької літератури, автор «Історії мого життя».

Джакомо Казанова

Портрет Джакомо Казанови

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Чоловік вважається зрілим, коли перестає виділятися серед вагітних жінок.
• Бути жінкою означає — вміти тікати так, щоб напевно зловили.
• У наш щасливий час повії зовсім не потрібні, оскільки порядні жінки охоче йдуть назустріч усім вашим бажанням.
• Ведуть того, хто хоче йти; того, хто не хоче, тягнуть.
• Кажуть, старість робить людину мудрою: не розумію, як можна любити наслідок, якщо причина його огидна.
• Домігшись свого, ми вже більше не будемо хотіти, бо не можна хотіти того, чим володієш, отже жінки мають рацію, коли відмовляють нам.
• Справжня самотність — це присутність людини, яка тебе не розуміє.
• Краса різна для кожного віку.
• Клятва у вічній вірності — клятва найлегковажніша й найбезглуздіша, яку навіть найцнотливіший чоловік навіть перед найгарнішою з жінок ніколи не мусив би промовляти.
• Ми завжди й усе скеровуємо до власного блага, і кожен з нас — тиран.
• Ніколи не слід говорити кому-небудь, що він не правий, а що він лише помиляється.
• У недосвідчених дівчат можна багато чому навчитися.
• Сміятися — законне право тих, хто знає, як все було насправді.
• Смерть — це чудовисько, яке виганяє з театру уважного глядача, перш ніж скінчилася п'єса, яка надзвичайно його цікавить.
• Обман — це помста розуму глупоті.
• Умовляючи дівчину, я умовив себе.
• Мудра людина ніколи не може бути цілковито нещасною.