Джанні Родарі

італійський дитячий письменник і журналіст

Джа́нні Рода́рі (італ. Gianni Rodari; народився 23 жовтня 1920 року, м. Оменья, Королівство Італія — помер 14 квітня 1980 року, Рим) — італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам і книжкам для дітей.

Джанні Родарі
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати та афоризми

ред.
  •  

В принципі, чи є вже така потр еба у дзеркалах? Щоб дізнатися, чи ми красиві й симпатичні, достатньо заплющити очі і запитати своє серце і розум.[1]

  •  

Слово "правда" - це одне з тих слів, які несуть у собі блискавку.[1]

  •  

Всі іграшки світу не варті одного друга...[2]

  •  

Потрібно вірити, що на світі немає нічого неможливого, і ніколи не втрачати надію на здійснення своєї мрії.[2]

  •  

Генію завжди потрібний більш-менш дурний помічник, щоб він міг перепочити, поки той каже чи слухає. Адже неможливо весь час думати лише про надто розумні речі.[2]

  •  

Хто лінується, той не цінується.[2]

  •  

Бракує на будинок — склади з цегли лавку.[2]

  •  

Всі вони так звикли брехати, що не могли просто зізнатися, що їм страшно.[2]

Цитати про влаштування світу

ред.
  •  

Думати – це теж корисна справа. Можливо, навіть найкорисніша з усіх інших. На мою думку, кожна людина повинна півгодини на день думати. Це можна робити всюди - сидячи за столом, гуляючи лісом, на самоті або в компанії.[3]

  •  

В'язниці побудовані для тих, хто краде та вбиває, але у принца Лимона все навпаки: злодії та вбивці у нього у палаці, а у в'язниці сидять чесні громадяни.[3]

  •  

Брехун - це той, хто говорить «мир», а насправді стоїть за війну.[3]

  •  

На цьому світі цілком можна жити в злагоді. Для всіх на землі вистачить місця – і для ведмедів, і для цибулин.[3]

  •  

Фантазія - не «злий вовк», якого треба боятися, і не злочинець, за яким потрібне око та око.[3]

  •  

Є стара приказка: на помилках ми вчимося. Нова могла б звучати так: на помилках ми вчимося фантазувати.[3]

  •  

Не можна недооцінювати виховну роль утопії. Не вірячи, незважаючи ні на що, у краще майбутнє, хто б нас змусив піти до зубного лікаря?[3]

  •  

Він хотів видати себе за хитруна, хотів приховати своє добре серце. Хто знає, чому люди із добрим серцем завжди намагаються приховати це від інших?[3]

  •  

Казка для дитини перш за все - ідеальний спосіб утримати біля себе дорослого.[3]

  •  

Не варто потрапляти за ґрати, доки не встигнеш як слід взятися за справу.[3]

  •  

Те, про що казки оповідають, або те, що вони, внаслідок цілого ряду метаморфоз, у собі таять, колись відбувалося насправді.[3]

  •  

Яка користь мертвому від вашого пам'ятника? Коли його ставлять живій людині, їй принаймні приємно, навіть якщо він стоїть і недовго.[3]

  •  

"Вільне володіння словом – усім!" - на мій погляд, це добрий девіз, девіз добротного демократичного звучання. Не для того, щоб усі були художниками, а для того, щоб ніхто не був рабом.[3]

Цитати із творів

ред.

«Пригоди Цибуліно»

ред.
  •  

— Врятуй мене, боже, від друзів, а від ворогів я вже якось сам позбавлюсь! Принц Лимон був, по суті, правий. Друзі у принців завжди бувають небезпечніші за ворогів.[4]

  •  

Коли ти маєш велике горе, дрібних неприємностей уже не помічаєш.[4]

  •  

Спати — це лише час гаяти: адже коли я сплю, я не можу їсти![4]

  •  

Принц влаштував велике свято. — Моїм підданим необхідні розваги, — вирішив принц Лимон, — тоді їм ніколи буде думати про свої біди та потреби.[4]

  •  

— Вирушай-но ти бродити білим світом, навчися розуму.
— У... Як мені вчитися? Книжок у мене немає, та й купити їх нема за що.
- Не біда, життя навчить.[4]

  •  

Не зліться, сеньйоре Помідор, кажуть, від сліз вітаміни пропадають.[5]

  •  

- Бідолашний ти мій батько! Тебе засадили в каталажку, як злочинця, разом із злодіями та бандитами!.. – Що ти, що ти, синку, – ласкаво перебив його батько, – та ж у в'язниці повно чесних людей! – А за що вони сидять? Що поганого вони зробили? - Нічого, синку. Ось за це їх і засадили.[5]

Казки по телефону

ред.
  •  

...немає на світі щасливішого за старого, який може хоч щось подарувати дитині.[4]

  •  

— Скільки важить сльоза?
- А це по-різному. Сльози примхливого хлопчика важать менше за вітер. Сльози голодного хлопчика — важчі за всю Землю![4][3]

  •  

…ось що трапилося зі Старим Прислів'ям, якому захотілося яблука.
Сіло воно під яблуню і бурмоче про себе:
- Не тряси яблуко, поки зелено: дозріє - саме впаде.
І що ви думаєте, справді впало. Тільки коли? Коли наскрізь прогнило.[4]

  •  

Який сенс плакати, якщо цього все одно ніхто не бачить?[4]

Пригоди Блакитної Стріли

ред.
  •  

Ні, хлопчик цього не знав. Мами рідко діляться з дітьми своїми неприємностями.[5]

  •  

Є індіанське прислів'я, яке говорить: "Той, хто мовчить, знає вдвічі більше, ніж балакучий."[5]

  •  

Вчити тебе добрим манерам - все одно, що годувати осла цукром.[4]

  •  

Неосвічені люди тільки й думають, що про гроші.[4]

Джерела

ред.

Примітки

ред.