Джиммі Пейдж
Джеймс Патрік Пе́йдж (англ. James Patrick Page;, нар. 9 січня 1944) — британський гітарист, композитор та автор пісень, продюсер. Один з найкращих гітаристів рок-н-ролу.
| Джиммі Пейдж | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Я міг би порівняти себе з кораблем, який пробирається крізь бурі, роблячи короткі зупинки в портах. Якось я сказав одному зі своїх друзів: «Я просто шукаю ангела зі зламаним крилом — того, який не зміг полетіти звідси».
- Я двоїстий гітарист насправді. Тобто, на сцені я один, а в студії — зовсім інший.
- Мені хотілося, щоб в музиці Led Zeppelin з'єднався блюз, хард-рок і акустична музика. Такої комбінації до цього ще не існувало. Музика, в якій є достатньо і світла і тіні.
- Дозвольте мені дещо пояснити про гру на гітарі. Кожен, хто грає на гітарі, має якусь свою особливість в техніці виконання і це захоплювало мене з тих пір, як я вперше взяв в руки гітару. Всі підходи відрізняються один від одного, але всі вони правильні.
- Я завжди вірив в музику, яку ми створювали, і саме тому вона була безкомпромісною.
- Все моє життя було нерозривно пов'язане з музикою, — я фактично жив нею.
- Можливо я не вірю в себе, але я вірю в те, що роблю.
- Наша музика — це народна музика технологічної ери.
- Я не думаю, що критики можуть зрозуміти те, що ми робимо.
- Багато людей нездатні існувати самі по собі, їх це лякає. Мене самотність не турбує взагалі, вона додає мені відчуття безпеки.
- Я розцінюю Алістера Кроулі як незрозумілого генія 20 століття. Як мені було важко давати всі ці інтерв'ю і відповідати на питання про чорну магію і про Алістера Кроулі. Дайте мені відпочити! Все це була така дурість! Мені більше подобається говорити про музику, це цікавіше.
- Я схиблений, а не просто цікавлюся, я схиблений на народній музиці, на вуличній музиці, на паралелях між тією музикою, що грають в селах, на вулицях, і так званою класичною та інтелектуальною музикою. Мене цікавить, як одні й ті ж ідеї подорожують по Земній кулі. Все це етнічне і музичне взаємопроникнення підкорило мене. Ви чули коли-небудь музику трансу? Ось це річ.
- — Ви стояли біля витоків прогресив-року… — Ми просто грали те, що нам хотілося. Неможливо винайти щось штучно. Це необхідно виносити, як дитину. Або вивести, як квітку. Що значить холодні мудрування, коли у вас в руках живий інструмент і він дихає, він плаче, хоче щось розповісти всьому світу? Тому ми, біля жодних витоків не стояли. Це вже потім журналісти і критики назвали речі якимись там іменами, а ми просто хотіли робити щось таке, від чого у всіх б волосся завивалося дрібним бісом. І часом це вдавалося.
Джерела
ред.
