Джонатан Ґлейзер

Джонатан Ґлейзер (англ. Jonathan Glazer; нар. 26 березня 1965, Лондон, Велика Британія) — британський кінорежисер, сценарист та кліпмейкер.

Джонатан Ґлейзер

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Блискуча філософиня Ґілліан Роуз, яка багато писала про Голокост, уявляла собі фільм, який мав би змусити нас почуватися «небезпечно», показуючи, наскільки ми емоційно та політично ближчі до культури злочинців, ніж нам хотілося б думати. Фільм, який може залишити нас — як вона писала — «із сухими очима глибокої скорботи». Сухі очі проти сентиментальних сліз. Я вважаю, що це дуже сильна ідея. І це те, чого я намагався досягти. Це не холодний фільм, але він має бути судово-медичним. — Про знімання стрічки «Зона інтересу»

Було досить дивно керувати фільмуванням, тому що справді — я мав бути абсолютно вимогливим і дисциплінованим щодо того, що побачить камера, і водночас залишати місце в кадрі для повної імпровізації. Деякі сцени імпровізовані, а деякі ретельно прописані в сценарії — і в обох випадках я знав, що ми завжди можемо зробити ще один дубль, але не міг просто увійти в кадр і, наприклад, пересунути стілець. Через це я обійшовся без контролю за сценою. Я залишився без контролю за освітленням. Зникли всі нудні аспекти кіновиробництва, бо ти знаєш, що не можеш увійти туди, як зазвичай. Іноді це мене дуже засмучувало і дратувало. — Про знімання стрічки «Зона інтересу»

Хорошим прикладом може бути такий фільм, як «Сало́, або 120 днів Содому» П'єра Паоло Пазоліні — я не зміг би зняти такий фільм. Мені не вистачило б духу. Тож ми лишилися тільки по один бік стіни. Я знав, що звук — тобто, наша інтерпретація звуку — сам по собі наповнить ті зображення, які ми всі вже бачили, які ми вивчали в школі. Я не хотів створювати власні зображення. Я думаю, що цими образами просякнутий кожний кадр фільму, кожний його піксель. Це все. — Про знімання стрічки «Зона інтересу»

Як можна показувати Голокост? Або чи можна взагалі його показувати? Потрібно продемонструвати весь Голокост чи можна обмежитись лише його частиною? Про це існують блискучі тексти. Я обговорював все це зі своєю сім'єю. Я мусив взяти на себе певні зобов'язання і знав, що не збираюся робити реконструкцію насильства. Не хотілося бачити, як б'ють масовку в смугастих піжамах. Несправжнє побиття, хай навіть і добре виконане... а потім масовка сидить поруч у наметі і їсть своє яблуко або заварний крем. У мене була певна криза з цього приводу — на початку, а потім я ставав дедалі суворішим. Існував один попередній варіант проєкту, в якому були сцени насильства, але вони відбувалися лише уві сні. Втім, я подумав про жанр горору і весь той жах, на який може перетворитися цей фільм, якщо я відступлю від своїх зобов'язань. Я не хотів бути частиною цього. — Про знімання стрічки «Зона інтересу»