Дивак (оповідання)
Дивак — оповідання українського письменника Григора Тютюнника.
Цитати ред.
В бору снігу мало. То там, то сям проглядає крізь порошу трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття.[1] — у бору |
Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк, — дятел порається.[1] — про дятла |
Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку.[1] — про дятла |
Примітки ред.
