Доценко Олександр Сергійович
Олександр Доценко (1897–1941) — військовий діяч, історик визвольних змагань. У 1919–1922 роках осавул, ад'ютант головного отамана Симона Петлюри.
| Доценко Олександр Сергійович | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Цитати
ред....особливо яскраво зарисовувалися прокляті риси української вдачі: це невживчивість, незговорчивість, неповага до чужих думок і людей, непошана національно-державних атрибутів, брак почуття міри можливого й неможливого, абсолютний брак почуття відповідальності — що не голова, то окрема думка, що не чоловік, то сам собі пан і начальник — роблю, як я це знаю і як мені це вигідно, — що не повіт, то окрема республіка... — про ситуацію в УНР під час Перших визвольних змагань |
|||||
| — Доценко О. Літопис української революції. Матеріали й документи до історії української революції Т. 2 Кн. 4 (1923) |
Хто перший розпочав внутрішню політичну боротьбу? Галичани... Обвинувачення так і сипалися на голови нашого правительства. Наші прислухалися до голосів "галицьких пророків" і од них же удосконалювалися в інтриганському іскустві та скоро розпізнали, що у галичан не стільки діла, скільки галасу й крику, не скільки розуму, скільки претензій на нього. Та наші принаймні робили як уміли і в роботі навчалися ріжних державних мудростей, в короткий час зумівши розбурхати приспаний віковою неволею український народ до національної оборони... — з аналітики після Зятківського договору 1919 |
|||||
| — Доценко О. Літопис української революції. Матеріали й документи до історії української революції Т. 2 Кн. 4 (1923) ст.296-297 |
