Доценко Ростислав Іванович

Доценко Ростислав Іванович (1931–2012) — український перекладач, літературознавець, критик, автор афоризмів та сентенцій.

Ростислав Доценко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Анонім — це той ніхто, що долає будь-кого.
• Афоризм - це не так "від великого до смішного, як "від великого до сумного".
• Афоризм — це те, що дочитують до кінця.
• Безпечна дорога — найнебезпечніша спокуса.
• Ближче до істини той, хто її шукав, а не той, що її знайшов.
• Бозна-що із чортзна-чим часом незле співпрацюють.
• Бюрократ, як і письменник, — це не професія, а покликання.
• Велика різниця - коли голова за столом, а коли сідниця.
• В літературі, як і в коханні: треба, щоб і вона тебе вибрала.
• Від євроінтеграції до росорієнтації — такий розмах українського політмаятника.
• Від смішного до великого — довга дорога.
• Випередити можна і назад бігши.
• Воно й добре мати щось модерне, але не тоді, коли від нього аж в горлі дере!
• Всі люди походять від мавп, тільки декотрі трохи пізніше.
• Гільйотини винаходять переважно на власні голови.
• Даруйте, що не туди вас завели, але навіщо ви за нами йшли?
• Дволикість виправдана тільки в поцілунку.
• Де починається поезія, там філології зась!
• Деякі люди нічого не кажуть, а потім зрікаються своїх слів.
• Добрі люди знайдуться всюди, як там є добро, щоб ним поживитись.
• Доброчесність — це добро і чесність у дії.
• Дотепи народжуються здебільшого потемки, але від зблиску їх прояснюються істини.
• Думка, що не примушує над собою задуматись, не варта ймення думки.
• 3 погляду миті вічності не існує.
• Запитання без відповіді: чому ціни, коли їх відпускають, ніколи не падають?
• За шмат електорату кого не втопиш у багні коаліційної вовтузні!
• Здорове безглуздя завжди у суперечності зі здоровим глуздом.
• Іноді телебачення треба дивитись тільки для того, щоб побачити, що саме приховується за кадром.
• Інтернаціоналізм — це добре, але коли за ним не криється імпернаціоналізм.
• І серед драгоманів подостатком графоманів!
• І у футуристів не обходилося без хутористів.
• Кажуть, гроші не пахнуть. Звісно — коли їх нема.
• Кого не обходить свобода, того не обминає рабство.
• Колеса історії часто колесують тих, хто їх крутить.
• Коли вже почне визначати справжнього (і справного) політика не дотепність на сходах, а проникливість розуму в робітній залі?
• Коли волі нема - ще не біда: біда, коли сили волі нема.
• Коли здійснюються утопії, утопістів найпершими й топлять.
• Коли переливати з пустого в порожнє, то теж кінець кінцем стає непереливки.
• Конкретна істина в деяких обставинах — поняття цілком абстрактне.
• Кулачне право не менш дошкульне, коли воно стає телефонним.
• Лиже, лиже, а там і до горла добереться!
• Менше умів ерудованих, більше еродованих.
• Ми всі однодумці, бо визнаємо тільки одну думку — свою власну.
• Минуле має велику перевагу перед майбутнім: воно вже не може бути гіршим, ніж було.
• Минулого не можна змінити. Але не знаючи минулого, не можна змінити і майбутнього.
• Мовчати можна і на весь голос.
• Навіщо опановувати мову народу, серед якого ти й так пануєш?
• Найкращий спосіб убити свято — це організувати його.
• Найлегше полемізувати з тими, хто нас не слухає.
• Найохотніше себе б’ють у груди ті, в кого за душею барабанна порожнеча.
• Народ обирає владу, а влада обдирає народ.
• Не дивися згори вниз на людей, бо опинишся у них під ногами.
• Незнання не доказ невизнання.
• Не поможе інтуїція, коли катма ерудиції.
• Обмін словами — це ще не розмова.
• Одні доносять до читачів, а інші - до інстанцій.
• Одноголосно — це коли інакодумці кривлять душею.
• Платон мій друг, та їсти нам же треба.
• Поезія твориться двома «недо»: вона вимагає недоговореності й не допускає недоопрацьованості.
• Попіл імперій засліплює очі так само, як і їхній блиск.
• Порожнечі ніколи не випорожниш.
• Приховати власну бездарність? Для цього теж треба мати неабиякий талант.
• Проводирі світлої минувшини найпершими дружно шаснули в тіньовики мрячної теперішності.
• Прямий ефір кривих людей не виправить.
• Рано чи пізно, а нова Україна таки стане Раїною для українського народу - бо Руїною вона вже була!.
• Світле майбутнє при ближчому розгляді щоразу виявляється досить темним минулим.
• Свобода без відповідальності за неї тільки засвідчує наявність свободи безвідповідальності у відповідних громадян.
• Своєї тіні ніхто не перетне.
• Справжній ідеал — той, що живе й після здійснення.
• Стережіться власних слів: з них можуть вичитати й те, чого ви навіть і не думали.
• Сумнівний поступ, якщо без кінця поступатись.
• У Верховній Раді наші обранці — часто, як павуки в банці, а от вилізти ніхто не хоче.
• Умиваючи руки, часто бруднимо душу.
• Усе найкраще - дітям, а ще краще - еліті!
• Часом тобі простягають руку, щоб ти швидше простяг ноги.
• Чим більше од, тим одіозніша поезія.
• Чи можуть бути у жовтих політиків блакитні ідеали — хоч би навіть у самостійній Україні?
• Чому як капіталістичний, то світ, а як соціалістичний, то табір?
• Широко обмежений вибір — вельми сумнівна ознака поступу.
• Ще й сподобніше, коли хата скраю: тільки чиясь візьме, першим привітаєш.
• «Язик до Києва доведе», та мова доводила аж до Колими.
• Язик найжвавіший, коли йому не заважає мозок.
• Якби Україні хоч по одному тютюннику на кожного табачника, та ще не розпартієного, то й політичної зажуреності поменшало б!
• Якщо скресла крига, це ще не знак, що минула криза.

Джерела

• Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 63-67

• Доценко Ростислав. Світлі думки проти ночі. Афоризми і щось подібне до них. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. 2011. 296 с.