«До Основ'яненка» — вірш-послання Тараса Шевченка 1839 року до Григорія Квітки-Основ'яненка.

До Основ'яненка
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах

Цитати

ред.
  •  

Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти. [1]

  •  

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України![1]

  •  

Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.[1]

Примітки

ред.